Відновлення висоти диска за допомогою нехірургічної декомпресії хребта пов’язане зі зменшенням дискогенного болю в нижній частині спини: ретроспективне когортне дослідження

Apfel CC, Cakmakkaya OS, Martin W, Richmond C, Macario A, George E, Schaefer M, Pergolizzi JV: Restoration of disk height through non-surgical spinal decompression is associated with decreased discogenic low back pain: a retrospective cohort study. BMC Musculoskeletal Disorders 2010, 11:155. DOI: 10.1186/1471-2474-11-155. PMID: 20615252. PMCID: PMC2912793. Received: 14 October 2009; Accepted: 8 July 2010; Published: 8 July 2010.

Оригінальна стаття: doi.org/10.1186/1471-2474-11-155. Повний текст у відкритому доступі в PubMed Central: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC2912793.

Christian C Apfel^1,5, Ozlem S Cakmakkaya^1,5, William Martin^2,5, Charlotte Richmond^3,5, Alex Macario^4,5, Elizabeth George^1,5, Maximilian Schaefer^1,5 and Joseph V Pergolizzi^4,5

¹Perioperative Clinical Research Core, Department of Anesthesia and Perioperative Care, University of California San Francisco, San Francisco, California, USA; ²Upper Valley Interventional Radiology. McAllen, Texas, USA; ³NEMA Research, Inc, Biomedical Research & Education Foundation, LLC, Miami Beach, FL, USA; ⁴Departments of Anesthesia and Health Research and Policy, Stanford University, Palo Alto, California, USA; ⁵Department of Medicine, Johns Hopkins University, Baltimore, Maryland, & Department of Anesthesia, Georgetown University School of Medicine, Washington, DC, USA

© 2010 Apfel et al; licensee BioMed Central Ltd. This is an Open Access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (http://creativecommons.org/licenses/by/2.0), which permits unrestricted use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original work is properly cited.

Ліцензія: CC BY 2.0. Українська версія — переклад повнотекстової версії видавця (текст, таблиці, підписи до рисунків); рисунки відтворено без змін, написи на них — англійською мовою; верстку адаптовано ELTECH для цього сайту.

Переклад з англійської мови виконано ELTECH. Текст перекладено дослівно, без скорочень і змін.

Передумови: Оскільки попередні дослідження дали змогу припустити, що моторизована нехірургічна декомпресія хребта може зменшувати хронічний біль у нижній частині спини (БНЧС), спричинений дегенерацією диска (дискогенний біль у нижній частині спини) та грижею диска, відповідно було висунуто гіпотезу, що зниження тиску на уражені диски сприятиме їхній регенерації. Метою цього дослідження було визначити, чи корелюють зміни БНЧС, виміряні за вербальною рейтинговою шкалою, до і після 6-тижневого періоду лікування нехірургічною декомпресією хребта зі змінами висоти поперекових дисків, виміряними на знімках комп’ютерної томографії (КТ).

Методи: Ретроспективне когортне дослідження дорослих, які мали хронічний БНЧС, що його пов’язували з грижею диска та/або дискогенним БНЧС, і пройшли 6-тижневий протокол лікування моторизованою нехірургічною декомпресією хребта за допомогою DRX9000 зі знімками КТ до та після лікування. Основними результатами були зміни болю, виміряні за вербальною рейтинговою шкалою від 0 до 10 під час оцінки обсягу рухів при згинанні-розгинанні, і зміни висоти диска, виміряні на знімках КТ. Залежно від завдання застосовували парний t-критерій або лінійну регресію; статистично значущим вважали p < 0,05.

Результати: Ми виявили 30 пацієнтів із грижею поперекового диска; їхній середній вік становив 65 років, індекс маси тіла — 29 кг/м², жінок було 21, чоловіків — 9, а середня тривалість БНЧС становила 12,5 тижня. Під час лікування біль у нижній частині спини зменшився з 6,2 (SD 2,2) до 1,6 (2,3; p < 0,001), а висота диска збільшилася з 7,5 (1,7) мм до 8,8 (1,7) мм (p < 0,001). Збільшення висоти диска та зменшення болю значущо корелювали (r = 0,36; p = 0,044).

Висновки: Нехірургічна декомпресія хребта була пов’язана зі зменшенням болю та збільшенням висоти диска. Кореляція цих змінних дає підстави припустити, що зменшення болю може бути опосередковане, принаймні частково, відновленням висоти диска. Потрібне рандомізоване контрольоване дослідження, щоб підтвердити ці багатообіцяльні результати.

Реєстраційний номер клінічного дослідження: NCT00828880

За оцінками, 80% населення в певний момент свого життя страждатимуть від болю в нижній частині спини (БНЧС)[1]. Біль у нижній частині спини є чинником номер один, що обмежує активність у пацієнтів, молодших за 45 років, другою за частотою причиною звернень до лікаря та третьою за поширеністю причиною хірургічних втручань[2]. Окрім негативного впливу на якість життя пацієнтів, БНЧС має істотне соціально-економічне значення, оскільки може призводити до тимчасової втрати продуктивності праці, величезних медичних і непрямих витрат або навіть стійкої втрати працездатності[3].

Хоча питання ведення стійкого болю в нижній частині спини залишається предметом гострих дискусій, традиційним підходом було нехірургічне лікування зі знеболенням, доповнюване фізіотерапією. З огляду на обмежену ефективність цих методів існує також низка альтернативних втручань, як-от масаж, маніпуляції на хребті, вправи, акупунктура, «школа спини» та когнітивно-поведінкова терапія[4]. Двома найпоширенішими захворюваннями, пов’язаними з хронічним БНЧС, є дискогенний біль у нижній частині спини, на який припадає 39% випадків, і грижа диска, що становить трохи менше ніж 30% захворюваності на БНЧС. Ці частоти захворюваності підтверджуються сучасними даними, які найтісніше пов’язують клінічну патологію дискогенного болю в нижній частині спини та грижі диска з анатомічною структурою міжхребцевого диска. Отже, ще одним варіантом лікування є моторизована декомпресія — методика, призначена для зменшення тиску на диски, вертикального розширення міжхребцевого простору та відновлення висоти диска[5–7]. Однак дотепер систематичні огляди не змогли знайти в літературі достатніх доказів на підтримку застосування цього методу[8,9]. Подальший аналіз медичних карт 94 пацієнтів дає підстави припустити, що моторизована нехірургічна декомпресія хребта може бути ефективною для зменшення хронічного болю в нижній частині спини[10]. Крім того, за попередніми даними проспективного когортного дослідження за участю пацієнтів із хронічним болем у нижній частині спини, медіана оцінки болю знизилася з 7 до 0 (за 11-бальною вербальною рейтинговою шкалою) після 6-тижневого протоколу лікування нехірургічною декомпресією хребта[11].

Тому метою цього дослідження було визначити, чи корелюють зміни БНЧС, виміряні за вербальною рейтинговою шкалою, до і після 6-тижневого періоду лікування моторизованою нехірургічною декомпресією хребта зі змінами висоти поперекових дисків, виміряними на знімках комп’ютерної томографії.

Дизайн дослідження

Це ретроспективне когортне дослідження пацієнтів, які пройшли 6-тижневий протокол лікування нехірургічною декомпресією хребта за допомогою DRX9000. Звільнення від вимог HIPAA (Закон про перенесення та підзвітність медичного страхування) було отримано через Quorum IRB. Це звільнення дало змогу проаналізувати медичну документацію та отримати доступ до знімків КТ, призначених у межах стандартної медичної допомоги.

Реєстраційний номер клінічного дослідження: NCT00828880

Критерії включення та виключення

Пацієнти та їхні медичні карти відповідали критеріям включення, якщо пацієнтові було щонайменше 18 років, він дав згоду на 6-тижневий протокол лікування та мав хронічний БНЧС інтенсивністю щонайменше 3 з 10 за вербальною рейтинговою шкалою, зумовлений або дискогенним БНЧС, або грижею диска згідно з рентгенологічним діагнозом, установленим за стандартними медичними визначеннями. Найстисліше дискогенний БНЧС визначають як втрату функції нижньої частини спини з болем унаслідок дегенерації диска. Дегенеративні захворювання дисків часто виникають, коли аномальні навантаження призводять до того, що драглисте ядро нерівномірно розподіляє вагу, фіброзне кільце та замикальна пластинка зазнають структурних ушкоджень, а також запускається деструктивна запальна реакція, яка прискорює та підтримує дегенерацію диска. Грижа диска (синонім протрузії або випинання диска) виникає, коли міжхребцевий диск дегенерує та слабшає настільки, що хрящ виштовхується в простір, який містить спинний мозок або нервовий корінець, і спричиняє біль[1].

Усі пацієнти проходили лікування в закладі Upper Valley Interventional Radiology (Мак-Аллен, Техас). Симптоми пацієнтів оцінювали за допомогою аналізу анамнезу, фізикального обстеження та актуальної КТ (давністю не більше 2 місяців до початку лікування) для обґрунтування діагнозу хронічного дискогенного БНЧС унаслідок випинання, протрузії або грижі міжхребцевих дисків, які могли бути спричинені дегенеративним захворюванням дисків. Пацієнтів включали лише за умови, що КТ до та після лікування було виконано на тому самому апараті, вимірювання проводив той самий дослідник (WM), а дані було внесено до стандартних форм збору даних. Одне вимірювання висоти для кожного з досліджуваних міжхребцевих дисків на кожному знімку КТ було виконано WM. Точність даних підтверджував другий дослідник (JP), але на кожному знімку КТ було виконано лише одне вимірювання кожного міжхребцевого диска. Усі проаналізовані КТ було виконано щонайменше через одну годину після того, як досліджуваний підвівся з ліжка. Першу КТ виконували протягом двох місяців до початку лікування, а другу КТ — щонайменше через один день після останнього сеансу лікування або в день безпосередньо перед ним.

Під критерії виключення з дослідження підпадали будь-які пацієнти з метастатичним раком; попереднім спондилодезом або встановленням стабілізувальних металоконструкцій, систем фіксації чи штучних дисків; неврологічним руховим дефіцитом; дисфункцією сечового міхура або статевою дисфункцією; зловживанням алкоголем або наркотиками; або судовим процесом за позовом, пов’язаним зі здоров’ям (що триває або очікує розгляду, щодо компенсації працівникам або відшкодування шкоди здоров’ю). Обмеження системи декомпресії хребта також зумовили виключення пацієнтів із крайніми значеннями зросту (< 147 см або > 203 см) і маси тіла (> 136 кг).

Протокол лікування

Пацієнти отримували лікування за допомогою DRX9000 (Axiom Worldwide, Тампа, Флорида), як це передбачено посібником з експлуатації для цього втручання[11]. Коротко кажучи, протокол зазвичай передбачав 22 сеанси декомпресії хребта протягом 6-тижневого періоду з 28-хвилинними сеансами активного лікування. На початку кожного сеансу пацієнтові надягають регульовані фіксувальні пояси для нижньої та верхньої частин тіла й опускають його в положення лежачи на спині. Щоб розпочати активне лікування, апарат потім обережно тягне пацієнта за нижній пояс, тоді як верхній пояс залишається нерухомим, у такий спосіб здійснюючи дистракцію хребта пацієнта. Кнопку безпеки пацієнт може натиснути будь-коли, щоб негайно зняти весь натяг. Щоденні процедури, з понеділка по п’ятницю, проводили протягом перших двох тижнів лікування. Останні чотири тижні складалися з процедур через день — у понеділок, середу та п’ятницю.

Початкову силу декомпресії підбирали з урахуванням переносимості пацієнтом, починаючи з величини, на 4,54 кг (10 фунтів) меншої за половину маси тіла. Якщо пацієнт описував декомпресійну тягу як «сильну або болісну», цю силу дистракції зменшували на 10–25%. Під час наступних сеансів лікування силу дистракції збільшували в межах переносимості до кінцевих рівнів, які на 4,54–9,07 кг (10–20 фунтів) перевищували половину маси тіла. Пацієнти продовжували приймати анальгетики, призначені їхніми лікарями до включення в дослідження, але їм дозволяли приймати додаткові нестероїдні знеболювальні засоби в разі тимчасового посилення болю, а також дозволяли припиняти прийом знеболювальних засобів за потреби. Під час звичайного фізикального обстеження, проведеного WM перед початком сеансу лікування нехірургічною декомпресією хребта, на першому та останньому візитах максимальний біль оцінювали під час дослідження обсягу рухів при згинанні-розгинанні за допомогою запитання «Наскільки сильний ваш біль за шкалою 0–10, де 0 — це відсутність болю, а 10 — настільки сильний, наскільки тільки може бути?»

Змінні

Першим основним результатом цього дослідження була зміна болю під час оцінки обсягу рухів, вимірювана за 11-бальною вербальною рейтинговою шкалою (ВРШ), де 0 — відсутність болю, а 10 — біль настільки нестерпний, наскільки тільки можна уявити, до і після 6-тижневого режиму лікування декомпресією хребта.

Другим основним результатом була зміна середньої висоти диска, виміряної за допомогою КТ. Для кожного пацієнта середню висоту дисків L3-L4, L4-L5 і L5-S1 розраховували перед першим сеансом лікування та щонайменше через один день після останнього сеансу лікування або в день перед ним.

Статистичний аналіз і розрахунок обсягу вибірки

Ми припускали, що дані мають нормальний розподіл, за винятком випадків, коли розвідувальні аналізи вказували на інше; у такому разі мав застосовуватися критерій Колмогорова — Смирнова. Оскільки ефект лікування визначали як різницю між станом до і після терапевтичного втручання, застосовували парний t-критерій, щоб перевірити, чи відбулося зменшення болю та збільшення висоти диска. Для основної гіпотези — кореляції між змінами висоти диска та болем у нижній частині спини — ми застосували лінійну регресію, щоб кількісно оцінити взаємозв’язок, із коефіцієнтом кореляції Пірсона для визначення статистичної значущості.

Розрахунок обсягу вибірки проводили так, щоб мати достатню потужність для перевірки з двобічною помилкою I роду 0,05 і помилкою II роду 0,2 (потужність 80%). З огляду на значний ефект лікування, про який повідомлялося в ретроспективному аналізі медичних карт, а також у проспективному пілотному дослідженні, згаданому у вступі, ми очікували зменшення болю під час оцінки обсягу рухів з 6 до 2 зі стандартним відхиленням 2,5. Це дало розрахунковий обсяг вибірки лише 5 пацієнтів. Для перевірки змін висоти диска ми очікували, що стандартна висота диска буде близько 8 мм, а уражені диски — дещо більш стиснутими, тобто близько 7,5 мм, і передбачали, що після декомпресійного лікування висота дисків становитиме близько 8,25 мм. Припускаючи стандартне відхилення 1,0 мм, ми розрахували, що для виявлення різниці потрібен обсяг вибірки 16 пацієнтів. Обсяг вибірки для основної гіпотези — що ступінь зменшення болю пов’язаний із величиною збільшення висоти диска — було складніше розрахувати, оскільки жодне попереднє дослідження не визначило коефіцієнта кореляції. Тому ми обрали коефіцієнт 0,5 як консервативне очікування, що дало необхідний обсяг вибірки 26 пацієнтів. Беручи до уваги можливість вибуття учасників, ми мали на меті зібрати дані 30 пацієнтів.

Протягом дворічного періоду, з 19 вересня 2005 р. по 6 серпня 2007 р., за допомогою цього втручання було проліковано загалом 103 пацієнти, але лише 30 із цих пацієнтів відповідали передбаченим протоколом критеріям включення та виключення для аналізу. До цих 30 учасників увійшли 21 жінка та 9 чоловіків з грижею поперекового диска. Їхній середній (SD) вік становив 65 (± 15) років, індекс маси тіла — 29 (± 5) кг/м², а середня тривалість БНЧС — 12,5 (± 19) тижня з оцінкою 6,3 (± 2,2) за ВРШ (таблиця 1). Усі 30 пацієнтів мали пролапс диска, а більшість (n = 25) також мала дегенеративне захворювання дисків.

Максимальна сила під час першої процедури становила в середньому 33,9 (± 6,8) кг і поступово зросла під час наступних візитів для лікування до 52,4 (± 7,6) кг (таблиця 2).

Біль у нижній частині спини зменшився з 6,2 (± 2,2) до 1,6 (± 2,3; p < 0,001), а висота диска збільшилася з 7,5 (± 1,7) до 8,8 (± 1,7) мм (p < 0,001) (рисунки 1 і 2).

Між збільшенням висоти диска та зменшенням болю спостерігалася статистично значуща кореляція (r = 0,36; p = 0,044), причому збільшення висоти диска на 1 мм було пов’язане зі зменшенням на 1,86 за 11-бальною вербальною рейтинговою шкалою (рис. 3). Протягом періоду лікування про небажані явища не повідомлялося.

У цьому когортному дослідженні ми вилучили дані 30 пацієнтів із дискогенним болем у нижній частині спини та виявили середнє зменшення болю з 6,2 до 1,6 після нехірургічної декомпресії хребта. Такий рівень полегшення болю узгоджується з двома попередніми дослідженнями, у яких DRX9000 застосовували для зменшення хронічного болю в нижній частині спини[10,11]. Однак тут ми систематично дослідили зміну висоти диска до і після лікування та змогли показати, що збільшення висоти диска корелювало з більшим полегшенням болю. Механічним поясненням цієї кореляції могло б бути те, що нехребтова декомпресія зменшує тиск на диски. Таке зняття напруження водночас сприяло б регенерації уражених і стиснутих дисків та збільшувало б висоту поперекових дисків, причому останнє зменшує навантаження на фасеткові суглоби.

Добре відомо, що постійний тиск на міжхребцеві диски зменшує їхню висоту. Люди вищі вранці, після того як диски декомпресуються, поки тіло вночі перебуває в положенні лежачи на спині, і нижчі ввечері, після того як диски протягом денної активності витримували вагу[12]. Цікаво, що цей ефект настає досить швидко, тож більша частина втрати зросту за день відбувається протягом першої години після підйому. Тому всі КТ, проаналізовані в цьому дослідженні, було виконано щонайменше через одну годину після того, як досліджуваний підвівся з ліжка. Першу КТ виконували протягом двох місяців до початку лікування та щонайменше через один день після останнього сеансу лікування або в день безпосередньо перед ним.

Чіткий діагноз неможливо встановити приблизно в 80% випадків БНЧС, а методи візуалізації можуть запропонувати лише часткове розв’язання проблеми встановлення причинного діагнозу БНЧС[13]. Можна було б стверджувати, що КТ — не настільки чутливий засіб вимірювання висоти диска, як МРТ, оскільки вона погано візуалізує м’які тканини й не дає змоги дослідити внутрішню морфологію диска. Однак, оскільки основна мета полягала в тому, щоб установити спостережувану кореляцію між збільшенням висоти диска та зменшенням БНЧС, КТ, що дає змогу досліджувати контур міжхребцевих дисків із високою роздільною здатністю, надала достатні вимірювані докази[14].

Було продемонстровано, що біль у нижній частині спини може призводити до м’язових спазмів, які можуть безпосередньо підтримувати біль,[15] або викликати біль усередині диска, оскільки описано, що нервові волокна проростають у внутрішню частину фіброзного кільця або пульпозного ядра[16]. Існує гіпотеза, що цикл «біль — спазм — біль»[15] підтримується подальшим зменшенням висоти диска, яке водночас також погіршує стан фасеткового суглоба. У будь-якому разі зниження тиску на диск має сприяти регенерації диска та зменшувати навантаження на фасетковий суглоб. Справді, описано, що нехірургічна декомпресія хребта механічно створює від’ємний внутрішньодисковий тиск, і висловлюється припущення, що це підтримує регенерацію диска, хоча це питання залишається дискусійним[5].

Вимірювання болю ґрунтується насамперед на повідомленні пацієнта. З огляду на суб’єктивність, притаманну цьому процесу, було зазначено, що порогове значення, а точніше зміна оцінки болю, необхідна для виявлення клінічно важливої різниці в окремого пацієнта, потрібна для визначення пацієнтів, які відповідають і не відповідають на знеболення. Farrar та співавт. повідомили, що в середньому зменшення інтенсивності болю щонайменше на 2 бали за ЧРШ є клінічно значущою зміною[17]. Відповідно до цього стандарту, у цьому когортному дослідженні частота успіху цього втручання становила понад 75% (біль зменшився більш ніж на 2 з 11 в 23 з 30 пацієнтів). У нашому аналізі кожен міліметр збільшення висоти диска був пов’язаний із полегшенням болю приблизно на 2 бали за шкалою, що є клінічно важливою різницею згідно з вищезгаданим повідомленням.

Однак не всі пацієнти відреагували однаково. Це порушує питання міжіндивідуальної варіабельності, яке можна було б розв’язати, беручи до уваги неоднорідність сили м’язів поперекового відділу хребта, яка діє як протисила зовнішній дистракції. Хоча апарат DRX9000 має вбудований датчик для виявлення протисил, нехірургічна декомпресія хребта може діяти лише тоді, коли м’язи поперекового відділу хребта розслаблені. Іншою причиною різних міжіндивідуальних показників відповіді може бути вік пацієнтів. Однак у субаналізах (не описаних) ми не виявили кореляції між віком і успіхом лікування. Що стосується літньої когорти пацієнтів, проаналізованих у цьому ретроспективному дослідженні, можливо, що молодша популяція пацієнтів могла б інакше реагувати на лікування нехірургічною декомпресією хребта, зважаючи на те, що загалом вони мали б меншу дегенерацію дисків, були б активнішими й мали б менше супутніх захворювань, ніж вивчена тут літня популяція. Проте це гіпотеза, яку ще належить перевірити в майбутньому проспективному дослідженні, у якому вивчатимуть методи лікування для полегшення БНЧС у молодших пацієнтів. Хоча ми здебільшого вважаємо, що основною причиною різних ефектів лікування є діапазон м’язового тонусу під час нехірургічної декомпресії хребта, іншими причинами варіабельності можуть бути різні стадії та ступені дегенеративного захворювання дисків, різноманітність рівнів активності та широкий спектр супутніх методів лікування — від хіропрактичних втручань і коктейлів знеболювальних засобів.

Одним з обмежень цього дослідження є відсутність контрольної групи. Це особливо актуально для гриж дисків через значну частоту спонтанного одужання[18,19]. Контрольна група була б абсолютно необхідною, якби основною метою було встановлення причинно-наслідкового зв’язку, який доводив би, що збільшення висоти диска зумовлене нехірургічною декомпресією хребта; однак нашою основною метою було радше продемонструвати кореляцію між збільшенням висоти диска та зменшенням болю. Отже, незалежно від контрольної групи, це перше дослідження, яке надає докази зв’язку між анатомічним корелятом — зміною висоти диска — і полегшенням болю з часом. Проте не виключено, що ефект плацебо сприяв сприйняттю зменшення болю. З огляду на те, що кореляція між збільшенням висоти диска та зменшенням болю показує r² = 0,13, хоча вона й статистично значуща, є місце для аргументу, який вказує на те, що, можливо, ефект плацебо відіграв роль у позитивному результаті. Обидва обмеження цього ретроспективного дослідження вказують на потребу в рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні, щоб установити чіткіший зв’язок між анатомічними змінами диска, що їх приписують втручанню у вигляді нехірургічної декомпресії хребта, і зменшенням БНЧС.

Пацієнти з хронічним дискогенним болем у нижній частині спини зазвичай приймають широкий спектр анальгетиків, а біль і споживання анальгетиків загалом позитивно корелюють. Як наслідок, втручання, що зменшують біль, як правило, призводять до зменшення споживання анальгетиків і в такий спосіб протидіють лікувальному ефекту втручання (супресорний ефект). Той факт, що значуще зменшення болю спостерігалося, попри те що прийом анальгетиків не контролювали, підкріплює спостереження щодо полегшення болю за допомогою нехірургічної декомпресії хребта.

Нарешті, період спостереження був надто коротким, щоб висловлюватися щодо стійкості полегшення болю. Однак це виходило за межі цього дослідження, а тривалість ефекту не є суттєвою для обґрунтування нашого основного результату про те, що відновлення висоти диска за допомогою нехірургічної декомпресії хребта пов’язане зі зменшенням дискогенного болю в нижній частині спини. Наступним кроком буде отримання довгострокових результатів, наприклад, через 1 або 2 роки після останнього циклу лікування, щоб а) дослідити, чи є ефекти лікування тривалими, і б) що важливіше, установити, чи існує довгострокова кореляція між збільшенням висоти диска та зменшенням болю.

У цьому дослідженні нехірургічної декомпресії хребта при хронічному дискогенному болю в нижній частині спини ми змогли продемонструвати зв’язок між відновленням висоти диска та полегшенням болю. Кореляція цих змінних дає підстави припустити, що зменшення болю може бути опосередковане, принаймні частково, відновленням висоти диска. Ці результати вказують на потребу в рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні, щоб обґрунтувати ефективність і з’ясувати механізм цього багатообіцяльного методу лікування.

Самі автори заявляють, що не мають конфлікту інтересів.

NEMA Research — організація з клінічних досліджень, яка займається розробкою доказових досліджень і була провідним спонсором, що виконував протокол цього клінічного дослідження від імені Axiom-Worldwide.

CA — участь у статистичному аналізі та підготовці чернетки рукопису; OSC — участь у статистичному аналізі даних; WM — відповідальність за проведені оцінювання, збір і перевірку даних; CR — виконання статистичного аналізу та допомога в написанні рукопису; AM — допомога в підготовці чернетки рукопису; EG — участь у підготовці чернетки, редагуванні та форматуванні рукопису; MS — участь у підготовці чернетки та редагуванні рукопису; JVP — перевірка даних. Усі автори прочитали та схвалили остаточний варіант рукопису.

1. Zhang Yg, Guo Tm, Guo X, Wu Sx: Clinical diagnosis for discogenic low back pain. Int J Biol Sci 2009, 5:647-658.
2. Andersson GB: Epidemiological features of chronic low back pain. Lancet 1999, 354:581-585.
3. Dagenais S, Caro J, Haldeman S: A systematic review of low back pain cost of illness studies in the United States and internationally. Spine J 2008, 8:8-20.
4. Chou R, Huffman LH: Nonpharmacologic therapies for acute and chronic low back pain: a review of the evidence for an American Pain Society/American College of Physicians clinical practice guideline. Ann Intern Med 2007, 147:492-504.
5. Ramos G, Martin W: Effects of vertebral axial decompression on intradiscal pressure. J Neurosurg 1994, 81:350-353.
6. Gupta RC, Ramarao SV: Epidurography in reduction of lumbar disc prolapse by traction. Arch Phys Med Rehabil 1978, 59:322-327.
7. Onel D, Tuzlaci M, Sari H, Demir K: Computed tomographic investigation of the effect of traction on lumbar disc herniations. Spine 1989, 14:82-90.
8. Macario A, Pergolizzi JV: Systematic literature review of spinal decompression via motorized traction for chronic discogenic low back pain. Pain Pract 2006, 6:171-178.
9. Clarke JA, van Tulder MW, Blomberg SE, de Vet HC, van der Heijden GJ, Bronfort G, et al.: Traction for low-back pain with or without sciatica. Cochrane Database Syst Rev 2007:CD003010.
10. Macario A, Richmond C, Auster M, Pergolizzi JV: Treatment of 94 outpatients with chronic discogenic low back pain with the DRX9000: a retrospective chart review. Pain Pract 2008, 8:11-17.
11. Leslie J, Pergolizzi JV, Macario A, Apfel CC, Clair D, Richmond C, et al.: Prospective Evaluation of the Efficacy of Spinal Decompression via the DRX9000 for Chronic Low Back Pain. J Med 2008:2-8.
12. Reilly T, Tyrrell A, Troup JD: Circadian variation in human stature. Chronobiol Int 1984, 1:121-126.
13. Kalichman L, Kim DH, Li L, Guermazi A, Hunter DJ: Computed tomography-evaluated features of spinal degeneration: prevalence, intercorrelation, and association with self-reported low back pain. Spine 2009.
14. Finch P: Technology insight: imaging of low back pain. Nature Clinical Practice Rheumatology 2006, 2:554-561.
15. Roland M: A critical review of the evidence for a pain-spasm-pain cycle in spinal disorders. Clin Biomech 2008, 1(1):102-109. Ref Type: Generic
16. Coppes MH, Marani E, Thomeer RT, Groen GJ: Innervation of "painful" lumbar discs. Spine 1997, 22:2342-2349.
17. Farrar JT, Young JP, LaMoreaux L, Werth JL, Poole RM: Clinical importance of changes in chronic pain intensity measured on an 11-point numerical pain rating scale. Pain 2001, 94:149-158.
18. Teplick JG, Haskin ME: Spontaneous regression of herniated nucleus pulposus. AJR Am J Roentgenol 1985, 145:371-375.
19. Bozzao A, Gallucci M, Masciocchi C, Aprile I, Barile A, Passariello R: Lumbar disk herniation: MR imaging assessment of natural history in patients treated without surgery. Radiology 1992, 185:135-141.