Нехірургічна декомпресія шийного відділу хребта при грижі диска в пацієнтки з розсіяним склерозом: клінічний випадок із застосуванням DRX9000C

Jacob A. Connolly^1,2,#, Amanda M. Gabro^3,#, Susan Welsh^1,2, Jessie Bexley^1,2, Nathan D. Schilaty^1,2,4,*. Cervical Non-Surgical Spinal Decompression for Disc Herniation in a Patient with Multiple Sclerosis: A Case Study Using the DRX9000C. Journal of Physical Medicine and Rehabilitation (J Phys Med Rehabil). 2026;8(1):31–38. DOI: 10.33696/rehabilitation.8.062.

Case Report. Received date: February 24, 2026, Accepted date: March 30, 2026. Published Date: April 18, 2026 (за даними сайту журналу). Стаття не має PMID: її не індексовано ні в PubMed, ні в Europe PMC.

Стаття на сайті журналу (Scientific Archives): doi.org/10.33696/rehabilitation.8.062; повний текст: scientificarchives.com/article/…; PDF журналу: scientificarchives.com/…/article-pdf-1776509091-1716.pdf.

¹Neurosurgery, Brain & Spine, University of South Florida, Tampa, FL, USA
²Center for Neuromusculoskeletal Research, University of South Florida, Tampa, FL, USA
³National University of Health Sciences, Seminole, FL, USA
⁴Medical Engineering, University of South Florida, Tampa, FL, USA
^#Denotes equal contribution to the work
^*Correspondence should be addressed to Nathan D. Schilaty

Copyright: © 2026 Connolly JA, et al. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License, which permits unrestricted use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original author and source are credited. Ліцензія: Creative Commons Attribution (CC BY), як зазначено в статті; версію ліцензії в статті не вказано.

Переклад з англійської мови виконано ELTECH за PDF-версією статті з сайту журналу. Текст перекладено дослівно, без скорочень і змін; рисунки 1–5 відтворено з того самого PDF, написи на них — англійською мовою.

Вступ: Грижа шийного міжхребцевого диска (CDH) може спричиняти тяжку радикулопатію та функціональні порушення, а лікування стає складнішим за наявності супутніх неврологічних захворювань, таких як розсіяний склероз (РС). У цьому описі клінічного випадку повідомляється про 35-річну жінку з CDH на рівні C5–C6 та одночасним демієлінізувальним вогнищем РС на тому самому рівні, яка звернулася з виснажливим болем у шийному відділі хребта, вираженою слабкістю лівої верхньої кінцівки (сила 3/5), втратою чутливості, відсутністю рефлексів і значними обмеженнями активності.

Методи: Нехірургічну декомпресію хребта за допомогою DRX9000C було обрано, щоб уникнути підвищеного хірургічного ризику та потенційного загострення РС. Пацієнтка пройшла 20 сеансів декомпресії протягом 15 тижнів із застосуванням переривчастого витягування з роботизованим керуванням, спрямованого на C5–C6.

Результати: До п’ятої процедури вона повідомила про повне зникнення болю та повне повернення до повсякденної активності. Обстеження після лікування продемонструвало відновлену силу (5/5), нормалізовану чутливість і симетричні рефлекси, а індекс порушення життєдіяльності при болю в шиї покращився з 36/50 до 1/50. МРТ виявила зменшення розміру ураження (ПЗ-довжина зменшилася на 1,67 мм; ВН-довжина зменшилася на 1,27 мм), збільшення діаметра хребтового каналу (+3,15 мм) і збільшення лівого форамінального простору (+0,81 мм). На контрольному огляді через 1 рік неврологічна функція залишалася нормальною, індекс порушення життєдіяльності при болю в шиї становив 0/50, а візуалізація показала збережені або подальші покращення без рецидиву симптомів чи погіршення РС.

Висновок: Цей випадок висвітлює лонгітюдні ефекти, а також потенційну користь та безпечність прицільної нехірургічної декомпресії шийного відділу хребта із застосуванням DRX9000C при CDH за наявності РС. Отримані дані свідчать на користь її ролі як життєздатного нехірургічного втручання при CDH.

Ключові слова: ураження шийного диска, витягування, нехірургічна декомпресія хребта, біль у шиї, шийний міжхребцевий диск, консервативна терапія, клінічний випадок

Грижа шийного міжхребцевого диска (CDH) є клінічно значущим захворюванням хребта, яке найчастіше уражає осіб віком від 30 до 50 років [1,2]. Хоча уражаються обидві статі, епідеміологічні дані вказують на вищу поширеність серед жінок, на частку яких припадає приблизно 60% випадків [1], на відміну від грижі поперекового диска, при якій спостерігається переважання чоловіків зі співвідношенням чоловіків і жінок 2:1 [3]. Клінічні прояви CDH різняться залежно від локалізації та ступеня компресії нервових структур, причому тяжкі випадки проявляються виснажливим болем у шийному та верхньогрудному відділах хребта, радикулопатією та функціональним порушенням іпсилатеральної верхньої кінцівки [1,2].

Хоча хірургічне втручання, як-от передня шийна дискектомія та спондилодез (ACDF), залишається поширеною рекомендацією для пацієнтів із симптомами, воно пов’язане з ризиками неврологічного ушкодження, інфекції та дегенерації суміжного сегмента [4,5]. У пацієнтів із супутніми неврологічними захворюваннями, особливо РС, хірургічний ризик може додатково зростати. РС є хронічним аутоімунним демієлінізувальним захворюванням центральної нервової системи. Хоча він безпосередньо не спричиняє грижі диска, пов’язані з РС нервово-м’язова дисфункція та постуральні адаптації можуть зумовлювати схильність пацієнтів до прискорених дегенеративних змін у хребті [6].

Як альтернатива інвазивним процедурам, терапія нехірургічною декомпресією хребта стала життєздатним консервативним методом лікування патології шийних дисків [1,7,8]. DRX9000C, комп’ютеризована система декомпресії хребта, продемонструвала перспективні результати в лікуванні дискогенного болю, причому повідомлення вказують на рівень успішності до 90,5% щодо зменшення болю, ретракції гриж дисків і покращення функціонального стану у відібраних популяціях пацієнтів [9,10].

У цьому описі клінічного випадку представлено клінічне застосування декомпресії шийного відділу хребта за допомогою DRX9000C у пацієнтки з одночасною наявністю CDH і демієлінізувального вогнища РС у тому самому шийному сегменті. Його мета — оцінити терапевтичну користь, аспекти безпеки та потенційну роль неінвазивної декомпресійної терапії в лікуванні патології хребта в пацієнтки зі складним неврологічним статусом.

Цей опис клінічного випадку схвалено University of South Florida Internal Review Board (STUDY004354). Пацієнтка надала інформовану згоду на публікацію свого випадку. Пацієнтка — 35-річна помірно спортивна жінка, яка є студенткою денної форми навчання та регулярно тренується в спортзалі п’ять днів на тиждень. Механізм травми реалізувався під час піднімання м’яча вагою 30 фунтів над лівим плечем, коли її шийний відділ хребта був ротований праворуч із правобічним латеральним згинанням. У момент травми вона відчула миттєвий різкий біль у шийній ділянці. Протягом наступних днів біль прогресував і трансформувався в пекуче, ниюче та колюче відчуття, оцінене в 5/10 за вербальною числовою рейтинговою шкалою (VNRS). Поширення болю охоплювало верхню частину лівого трапецієподібного м’яза, ліві ромбоподібні м’язи, ліву дельтоподібну горбистість, лівий двоголовий м’яз плеча та ліву задню шийну ділянку. Її симптоми продовжували посилюватися, досягнувши 9/10 за VNRS, із супутньою видимою атрофією м’язів і значним зниженням м’язової сили в усіх згаданих вище групах м’язів, що не давало їй змоги брати участь у повсякденній діяльності. На момент звернення пацієнтка не відчувала жодних симптомів, пов’язаних з її попереднім діагнозом РС, і не приймала жодних лікарських засобів за власним вибором.

Пацієнтка повідомляє, що не може сісти, не спричиняючи болю. Результат, повідомлений пацієнткою, за індексом порушення життєдіяльності при болю в шиї становив 36/50, що свідчить про повне/тотальне порушення життєдіяльності [11]. Тестування сили за шкалою м’язової сили Medical Research Council [12] виявило таке: лівий дельтоподібний м’яз 3/5, лівий триголовий м’яз плеча 3/5, лівий двоголовий м’яз плеча 3/5, ліві згиначі пальців 3/5, ліві депресори плеча 3/5, правий дельтоподібний м’яз 5/5, правий триголовий м’яз плеча 5/5, правий двоголовий м’яз плеча 5/5, праві згиначі пальців 5/5 і праві депресори плеча 5/5. Тестування дерматомів продемонструвало зниження чутливості в усій лівій руці (C5–T1), зокрема в променевій ділянці та ділянці триголового м’яза. Дослідження рефлексів продемонструвало відсутність плечопроменевого рефлексу C5 зліва при 2+ справа, відсутність біцепс-рефлексу C6 зліва при 2+ справа; та відсутність трицепс-рефлексу C7 зліва при 2+ справа. Пацієнтка повідомила про анамнез пекучого/колючого болю з прогресуючою лівобічною м’язовою слабкістю та атрофією м’язів, що тісно корелювало з компресією нервового корінця C6. Крім того, були уражені дерматоми C5–C6. Було призначено МРТ-візуалізацію, і візуалізація підтвердила ураження дисків C4–C5, C5–C6 і C6–C7, з найагресивнішим ураженням на рівні C5–C6 з лівого боку.

Цю пацієнтку лікували за допомогою системи декомпресії шийного відділу хребта DRX9000C. DRX9000C є пристроєм для нехірургічної декомпресії хребта, який застосовують для зменшення тиску на хребет. DRX9000C отримав від FDA дозвіл на застосування для лікування гриж дисків, випинань дисків, дегенеративного захворювання дисків і заднього фасеткового синдрому. Цей пристрій дає змогу проводити прицільне лікування певного рівня шийного відділу хребта залежно від клінічних проявів у пацієнта та даних візуалізації. У цьому описі клінічного випадку пацієнтку лікували на рівні C5–C6, що відповідає терапевтичному куту 13°. DRX9000C постачається з комп’ютером із сенсорним екраном, на якому фахівець може вводити параметри лікування, унікальні для кожного пацієнта. Фахівець може вибрати цільовий рівень лікування (наприклад, C5–C6, C2–C3) на основі клінічних проявів у пацієнта, і DRX9000C автоматично регулює кут тяги для впливу на вибраний сегмент. Крім того, силу витягування можна змінювати, щоб оптимізувати комфорт пацієнта та визначити найдоцільніше терапевтичне навантаження. Пристрій постачається із шийними підголівниками 4 різних розмірів, які забезпечують хід до 3,5 дюйма. Для комфорту під коліна підкладають подушку, коли пацієнт перебуває в положенні лежачи на спині для початку лікування. DRX9000C використовує переривчасту силу витягування з роботизованим керуванням для декомпресії міжхребцевих сегментів. Переривчаста сила витягування використовує логарифмічний цикл, щоб багаторазово розтягувати й декомпресувати хребет, підтримуючи середовище від’ємного тиску (рисунок 1). Хоча базовий натяг зберігається впродовж усього лікування, силу періодично збільшують, щоб створити насосний ефект на міжхребцеві диски. Вважається, що це переривчасте навантаження створює від’ємний тиск усередині диска, потенційно зменшуючи грижу та сприяючи регідратації диска [13].

Пацієнтка в цьому описі клінічного випадку пройшла 20 сеансів лікування тривалістю 28 хвилин і 15 секунд, які включали 18 циклів переривчастого витягування (60 секунд максимальної тяги, після яких 30 секунд мінімальної тяги). Силу прикладали за логарифмічною кривою, а подробиці наведено в таблиці 1. Терапевтичний кут під час кожного візиту становив 13° для впливу на рівень C5–C6. Вибір профілю описує швидкість наростання до максимального навантаження. Профіль 1 складається з таких параметрів для перших 8 циклів (¼, ¼, ½, ½, ½, ¾, ¾, ¾ від максимального навантаження). Решта 10 циклів чергуються між максимальним і мінімальним навантаженням, наведеними вище. Профіль 2 складається з такого для перших 5 циклів (¼. ½, ½, ¾, ¾) перед наростанням до повного навантаження для решти 13 циклів. Профіль 5 складається з наростання до максимального навантаження для всіх 18 циклів. Під час візиту 1 використовували профіль 1. Під час візиту 2 використовували профіль 2. На 3-му візиті й надалі використовували профіль 5. Профілі 3 і 4 також надаються виробником, але в цьому випадку не використовувалися. Використання цих профілів дає змогу фахівцеві адаптувати характеристики навантаження для підвищення комфорту пацієнта, особливо під час початкових сеансів лікування.

Протягом 15 тижнів лікування пацієнтці заборонили проходити будь-які інші види лікування, як-от хіропрактичне лікування чи фізіотерапію, щоб виокремити ефекти нехірургічної декомпресії хребта. Крім того, пацієнтці не дозволяли повертатися до звичних тренувань до завершення 20 сеансів на DRX. Також пацієнтка не приймала жодних рецептурних лікарських засобів під час лікування або протягом 1-річного періоду спостереження; пацієнтці дозволили й надалі приймати вітамінні та харчові добавки, які вона приймала до початку лікування. Наведені нижче результати включають дані фізикального обстеження та МРТ до початку лікування, а потім після проведення 20 сеансів лікування. Також включено контрольний огляд через 1 рік, щоб продемонструвати довгострокову користь лікування на DRX. Протягом 1-річного періоду спостереження пацієнтка не проходила жодних додаткових процедур на DRX і не застосовувала жодних інших методів терапії.

Після 5-ї процедури (~2,5 тижня) пацієнтка повідомила, що її корінцеві симптоми зникли, а всі види повсякденної активності повернулися до норми. Пацієнтка зазначила, що тепер може без болю носити пакети з продуктами обома руками, чого раніше не могла робити. Навіть попри позитивний результат на ранньому етапі, пацієнтка продовжила лікування й завершила 20 візитів відповідно до клінічного стандарту медичної допомоги.

Як зазначалося раніше, до 5-го візиту на DRX симптоми в пацієнтки були відсутні. Біль становив 0/10 за VPRS. Результат, повідомлений пацієнткою, за індексом порушення життєдіяльності при болю в шиї становив 1/50, що свідчить про відсутність порушення життєдіяльності [11]. Тестування сили виявило 5/5 в усіх групах м’язів, однаково з обох боків. Тестування дерматомів продемонструвало збереження всіх видів чутливості з обох боків (C5–T1). Рефлекси C5, C6 і C7 становили 2+ з обох боків.

Під час фізикального обстеження на контрольному огляді через 1 рік усі показники тестування сили й надалі становили 5/5 в усіх групах м’язів, однаково з обох боків. Крім того, чутливість залишалася повністю збереженою в усіх дерматомах, а рефлекси становили 2+ з обох боків. Чутливість залишалася повністю збереженою, а рефлекси C5, C6 і C7 становили 2+ з обох боків. Показник індексу порушення життєдіяльності при болю в шиї — 0/50, що означає відсутність порушення життєдіяльності.

Усі отримані МРТ-зображення оцінювали за допомогою Weasis DICOM Viewer (v4.6.6) і оцінювали в динаміці (рисунок 2) [14]. Після лікування нехірургічною декомпресією шийного відділу хребта передньо-задня (ПЗ) довжина ураження на рівні C5–C6 зменшилася (рисунки 3A і 3B) з 5,45 мм до 3,78 мм (−1,67 мм; зменшення на 31%), а верхньо-нижня (ВН) довжина ураження зменшилася з 10,27 мм до 9,00 мм (−1,27 мм; зменшення на 12%; рисунки 3A і 3B). Через 1 рік спостереження ПЗ-довжина зменшилася ще на 0,25 мм, що дало загальне зменшення на 1,92 мм (зменшення на 35%); ВН-довжина на контрольному огляді через 1 рік збільшилася на 1,03 мм, що дало загальне зменшення на 0,24 мм (зменшення на 10%; рисунки 3A і 3C).

ПЗ-розмір хребтового каналу на рівні C5–C6 збільшився з 3,55 мм до 6,70 мм (+3,15 мм; збільшення на 89%) після лікування (рисунки 4A і 4B). Через 1 рік ПЗ-розмір зменшився на 0,72 мм, що дало загальне збільшення на 2,43 мм (збільшення на 68%; рисунки 4A і 4C). Форамінальний проміжок між хребцями та диском на рівні C5–C6 збільшився з 1,79 мм до 2,60 мм (+0,81 мм; збільшення на 45%) з лівого боку (бік із симптомами) і збільшився з 3,24 мм до 3,43 мм (+0,19 мм; збільшення на 5%) з правого боку (рисунки 4A і 4B). На контрольному огляді через 1 рік форамінальний проміжок з лівого боку зменшився на 0,08 мм, що дало загальне збільшення на 0,73 мм (збільшення на 41%); з правого боку форамінальний проміжок збільшився ще на 0,03 мм, що дало загальне збільшення на 0,22 мм (збільшення на 7%; рисунки 4A і 4C).

Середня висота диска ([передня висота диска + серединна висота диска + задня висота диска]/3) на рівні C5–C6 збільшилася з 3,61 мм перед лікуванням до 3,66 мм після лікування (+0,05 мм; збільшення на 1%; рисунки 5A і 5B). На контрольному огляді через 1 рік висота диска продовжила збільшуватися ще на 0,12 мм, що дало загальне збільшення на 0,17 мм (збільшення на 5%; рисунки 5A і 5C).

Відношення висоти диска до ПЗ-діаметра вищерозташованих хребців на рівні C5–C6 залишалося незмінним і становило 0,27 перед лікуванням і 0,27 після лікування (рисунки 5A і 5B). Однак на контрольному огляді через 1 рік це відношення збільшилося на 0,03 до кінцевого значення 0,30 (збільшення на 11%; рисунки 5A і 5C). Крім того, відношення висоти диска до висоти вищерозташованого хребця збільшилося з 0,35 перед лікуванням до 0,36 (збільшення на 3%) після лікування та до 0,38 (збільшення на 9%) на контрольному огляді через 1 рік. Додаткові вимірювання суміжних хребцевих рівнів (C4–C5 і C6–C7) наведено в таблиці 2.

*Усі вимірювання в мм, затінені сірим клітинки позначають зазначений рівень лікування (C5–C6)

У цьому описі клінічного випадку травма пацієнтки включала правобічну ротацію та латеральне згинання шийного відділу хребта під навантаженням — біомеханічний механізм, який, імовірно, призвів до надмірного внутрішньодискового тиску та екструзії диска на рівні C6. Унаслідок ураження диска в пацієнтки виникли симптоми пекучого, колючого болю з прогресуванням до слабкості та атрофії м’язів, що тісно корелювали з компресією нервового корінця C6, із залученням дерматома C5–C6. МРТ підтвердила екструзію диска на рівні C6, що узгоджувалося з неврологічними проявами в пацієнтки та розподілом симптомів.

Як нехірургічне втручання застосовано систему декомпресії хребта DRX9000C, яка здійснює прицільне осьове витягування для зниження внутрішньодискового тиску та сприяння ретракції екструдованого матеріалу диска [13]. Вважається, що ця декомпресійна терапія посилює обмін поживних речовин у диску, сприяючи загоєнню та зменшуючи защемлення нервових структур [15]. DRX9000C є (механічним) пристроєм для витягування з роботизованим керуванням, який відрізняється від інших форм витягування шийного відділу хребта, як-от мануальних, водних або гравітаційних методів [16]. Механічне витягування, яке здійснює DRX9000, дає змогу досягти більшої точності проведення лікування та може забезпечувати підвищену безпеку порівняно з традиційними підходами до витягування. DRX9000 вирізняється з-поміж інших пристроїв для переривчастого витягування шийного відділу хребта здатністю надавати кількісно вимірюваний зворотний зв’язок щодо прикладеної сили в реальному часі (рисунок 1) і забезпечувати точне налаштування для впливу на конкретні хребцеві рівні. Крім того, у ньому використовується логарифмічна крива навантаження, що відрізняє його від більш традиційних схем навантаження, як-от хвиль прямокутної або трикутної форми. Теоретично припускають, що ледь помітна зміна логарифмічної кривої зменшує ймовірність захисного напруження м’язів, яке пригнічувало б терапевтичну декомпресійну силу.

Унаслідок втручання в пацієнтки відбулося значне зменшення болю (з 9/10 майже до 0/10), відновлення м’язової сили, регрес видимої атрофії та повне повернення до щоденних занять у спортзалі. Повторна клінічна оцінка показала нормалізацію сенсорних і рухових показників без залишкового неврологічного дефіциту на контрольному огляді через 1 рік.

Хоча спонтанне загострення РС не можна повністю виключити, описаний механізм травми — піднімання м’яча вагою 30 фунтів над лівим плечем під час ротації та латерального згинання шийного відділу хребта з миттєвою появою різкого болю — більшою мірою свідчить на користь гострої CDH. Цей висновок додатково підкріплюється фізикальним обстеженням, яке продемонструвало вогнищеві ознаки, що узгоджуються з патологією на рівні виявленого ураження диска. У пацієнтів із РС необхідна ретельна диференціація між патологією шийних дисків і пов’язаним із РС загостренням симптомів. Ретельне фізикальне обстеження в поєднанні з відповідною візуалізацією має вирішальне значення для точного визначення основної патології та обґрунтування рішень щодо лікування. Хоча витягування шийного відділу хребта теоретично може становити ризик у цій популяції через сили, що прикладаються до спинного мозку, наразі є обмежені докази як на підтвердження, так і на спростування цього побоювання.

Цей випадок ілюструє користь терапії декомпресією хребта при екструзії диска з неврологічними симптомами, пропонуючи консервативну альтернативу хірургічному втручанню. Крім того, він демонструє, що особа із супутнім РС може так само отримати користь від консервативного підходу до ураження шийного диска. Раннє виявлення червоних прапорців, як-от прогресуючої слабкості та атрофії, допомогло спрямувати своєчасну візуалізацію та відповідне лікування. Цей випадок підкреслює важливість детальної біомеханічної оцінки, сучасної візуалізації та неінвазивного доказового лікування для оптимізації результатів при ушкодженнях дисків. Також під час терапії на DRX9000C у пацієнтки не спостерігалося загострення симптомів і стану, пов’язаних із РС.

Сильною стороною цього дослідження є довгостроковий (1 рік) період спостереження з фізикальним обстеженням і сучасною МРТ-візуалізацією. Це дало змогу визначити лонгітюдні ефекти лікування із застосуванням DRX9000C. Однак були деякі обмеження. Оскільки це опис клінічного випадку, цей окремий випадок не можна узагальнити на ширшу популяцію. Крім того, у цьому клінічному випадку були множинні грижі на різних рівнях шийного відділу хребта. C5–C6 обрано для лікування, оскільки це був рівень із найбільшим ураженням, а також рівень, визначений за результатами фізикального обстеження як рівень для лікування. Ручні вимірювання на МРТ-зображеннях можуть бути схильними до похибок і упередженості. Вимірювання, виконані в серединній сагітальній ділянці та на рівні ураження, можуть не відповідати точним анатомічним локалізаціям через відмінності в положенні пацієнта під час МРТ і відмінності в товщині зрізів та відстані між зрізами. Однак було вжито заходів, щоб вимірювання на сканах до та після лікування виконувалися на якомога ближчому площинному зрізі. Хоча МРТ має високу чутливість щодо виявлення патології дисків, ці дані не завжди корелюють із клінічними результатами [17]. Тому комплексне неврологічне обстеження є необхідним для повного розуміння клінічних проявів у пацієнта.

Цей опис клінічного випадку продемонстрував успішне застосування DRX9000C для лікування CDH в особи із супутнім неврологічним захворюванням — РС. Під час лікування в пацієнтки не було загострення симптомів або стану, пов’язаних із РС. Цей випадок також демонструє лонгітюдну ефективність цього лікування із включенням контрольного огляду через 1 рік на додаток до вимірювань до та після втручання. Оскільки це опис клінічного випадку, потрібні додаткові дослідження, щоб визначити причинно-наслідковий зв’язок і дати змогу узагальнити ці результати на інших осіб із CDH.

Автор NDS отримав грантове фінансування від промисловості, фондів і федеральних джерел на дослідження із застосуванням технології DRX9000. Однак усе фінансування передбачає повну академічну свободу в рукописах і презентаціях повідомляти результати, незалежно від того, позитивні вони чи негативні, щодо результатів DRX9000.

Цю роботу було виконано за підтримки Florida Department of State Center for Neuromusculoskeletal Research.

1. Margetis K, Al Khalili Y. Cervical Disc Herniation. Treasure Island, FL: StatPearls Publishing; 2025.
2. Radhakrishnan K, Litchy WJ, O’Fallon WM, Kurland LT. Epidemiology of cervical radiculopathy. Brain 1994;117:325–35.
3. Jordan J, Konstantinou K, O’dowd J. Herniated lumbar disc. BMJ Clin Evid 2009.
4. Epstein NE. A review of complication rates for anterior cervical diskectomy and fusion (ACDF). Surg Neurol Int 2019;10.
5. Yee TJ, Swong K, Park P. Complications of anterior cervical spine surgery: A systematic review of the literature. Journal of Spine Surgery 2020;6:302–22.
6. Chhugani S, Agarwal N, Sheikh F, Borca F, Spanoulis A, Galea I. Cervical spinal degenerative disease in multiple sclerosis. Eur J Neurol 2021;28:2497–502.
7. Xu Q, Tian X, Bao X, Liu D, Zeng F, Sun Q. Nonsurgical spinal decompression system traction combined with electroacupuncture in the treatment of multi-segmental cervical disc herniation: A case report. Medicine (United States) 2022;101:E28540.
8. Ma SY, Kim HD. The effect of motorized spinal decompression delivered via spineMED combined with physical therapy modalities for patients with cervical radiculopathy. J Phys Ther Sci 2010;22:429–35.
9. Schueren S, Luginsland LA, Medina GA, Schilaty ND. Retrospective Chart Review of Nonsurgical Spinal Decompression as a Therapeutic Modality for Low Back Pain. Mil Med 2025;190:134–40.
10. Connolly JA, Luginsland LA, Welsh S, Bexley JA, Pirone J, Martin WR, et al. Clinical and Imaging Outcomes of Non-Surgical Spinal Decompression for Lumbar Intervertebral Disc Lesions: A Case Series. J Contemporary Chiropr 2025; 8:81–7.
11. Vernon H, Mior S. The Neck Disability Index: a study of reliability and validity. J Manipulative Physiol Ther 1991;14:409–15.
12. Compston A. Aids to the Investigation of Peripheral Nerve Injuries. Medical Research Council: Nerve Injuries Research Committee. His Majesty’s Stationery Office: 1942; pp. 48 (iii) and 74 figures and 7 diagrams; with Aids to the Examination of the Peripheral Nervous System. By Michael O’Brien for the Guarantors of Brain. Saunders Elsevier: 2010; pp. [8] 64 and 94 Figures. Brain 2010;133:2838–44.
13. Ramos G, Martin W. Effects of vertebral axial decompression on intradiscal pressure. J Neurosurg 1994;81:350–3.
14. Roduit N. Weasis DICOM Viewer 2025:Version 4.6.6. Available from: https://github.com/nroduit/Weasis (accessed February 22, 2026).
15. Kuo Y-W, Hsu Y-C, Chuang I-T, Chao P-HG, Wang J-L. Spinal Traction Promotes Molecular Transportation in a Simulated Degenerative Intervertebral Disc Model. Spine (Phila Pa 1976) 2014;39:E550–6.
16. Alrwaily M, Almutiri M, Schneider M. Assessment of variability in traction interventions for patients with low back pain: A systematic review. Chiropr Man Therap 2018;26:1–11.
17. Eldaya RW, Parsons MS, Hutchins TA, Avery R, Burns J, Griffith B, et al. ACR Appropriateness Criteria® Cervical Pain or Cervical Radiculopathy: 2024 Update. J Am Coll Radiol 2025;22:S136–62.