Клінічні та візуалізаційні результати нехірургічної декомпресії хребта при ураженнях поперекових міжхребцевих дисків: серія клінічних випадків

Jacob A. Connolly^1,2, Lauren A. Luginsland^1,2, Susan Welsh^1,2, Jessie A. Bexley^1,2, Jamie Pirone¹, William R. Martin³, Scott Thorpe⁴, Nathan D. Schilaty^1,2,5. Clinical and Imaging Outcomes of Non-Surgical Spinal Decompression for Lumbar Intervertebral Disc Lesions: A Case Series. Journal of Contemporary Chiropractic. 2025;8(1):81-87. Цій статті не присвоєно ні DOI, ні PMID.

Стаття на сайті журналу: journal.parker.edu/article/131983 (опубліковано 07 березня 2025 р.); PDF журналу: journal.parker.edu/article/131983.pdf.

¹ Department of Neurosurgery & Brain Repair, University of South Florida, Tampa, FL, ² Center for Neuromusculoskeletal Research, University of South Florida, Tampa, FL, ³ Upper Valley Interventional Radiology, McAllen, TX, ⁴ Diagnostic Imaging Consultants of St. Petersburg, St. Petersburg, FL, ⁵ Medical Engineering, University of South Florida, Tampa, FL

Ліцензія (як зазначено на сайті журналу; у зверстаному PDF рядка про авторське право немає): «This is an open access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives License (4.0) which permits non-commercial use and sharing in any medium or format, provided the original author and source are credited. If you remix, transform, or build upon this work, you may not distribute the modified material.» CC BY-NC-ND 4.0: creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0.

Переклад з англійської мови виконано ELTECH. Текст перекладено дослівно, без скорочень і змін; таблиці 3 і 4, які в PDF журналу надруковано як зображення, тут подано як текст, а виділені клітинки таблиці 3 позначено.

Мета: Нехірургічна декомпресія хребта є консервативним підходом до лікування уражень хребтового стовпа. Оскільки біль у нижній частині спини є поширеною скаргою на здоров’я, що несе значний економічний тягар, обтяжений варіантами лікування з поганими віддаленими результатами, необхідно дослідити нефармакологічне застосування нехірургічної декомпресії хребта для лікування поширених проявів уражень хребта (міжхребцевий диск, ішіас, дегенеративне захворювання дисків тощо).

Клінічні особливості: У цій серії клінічних випадків ми представляємо 13 пацієнтів (7 чоловіків; 6 жінок; вік 18–82 роки) з широким спектром проявів уражень міжхребцевих дисків (рівень, іррадіювальний біль, порушення життєдіяльності тощо). Пацієнтів відібрано зі зручної вибірки тих, кому виконали МРТ як до, так і після втручання. Два різні рентгенологи надали незалежні висновки за даними медичної візуалізації.

Втручання та результат: Після підтвердження діагнозу за даними МРТ ці пацієнти отримали 20 процедур нехірургічної декомпресії хребта, що проводилася за допомогою DRX9000. Було проведено клінічне обстеження, а показники результатів щодо болю, порушення життєдіяльності та суб’єктивного покращення повсякденної активності оцінювали як до, так і після втручання.

Висновок: Результати продемонстрували, що відбулося значуще (p < 0,001) покращення щодо болю (80%), порушення життєдіяльності (50%) та суб’єктивного відновлення (75%). Крім того, як середня висота диска, так і передньо-задній розмір каналу збільшилися на 1,0–1,6 мм і 1,5–2,1 мм відповідно. Отже, нехірургічна декомпресія хребта продемонструвала клінічні результати від добрих до відмінних як консервативне, нехірургічне лікування уражень міжхребцевих дисків. (J Contemporary Chiropr 2025;8:81-87)

Ключові терміни для індексування: міжхребцевий диск; декомпресія хребта; клінічна візуалізація; серія клінічних випадків

Біль у нижній частині спини (БНЧС) є 1 із медичних станів із найвищою захворюваністю, що сприяють інвалідизації, зниженню повсякденної активності (ADL), зниженню якості життя (QoL) та непрацездатності (у США та в усьому світі). (1, 2) БНЧС уражає приблизно 70–85% людей протягом життя, (3, 4), причому приблизно у 20% він стає хронічним (вік 20–59 років). (3) Як провідний кістково-м’язовий (MSK) стан, БНЧС робить значний внесок (~21%) у фінансовий тягар США (приблизно $980 млрд щороку; 5,8% валового внутрішнього продукту США). (1, 5) Фактично, БНЧС уже багато десятиліть є провідною причиною інвалідності. (6) Крім того, багато пацієнтів із хронічним MSK-болем не відповідають на хірургічне лікування (7–10), і в багатьох розвивається залежність від опіоїдів. (11, 12)

Існують підстави для тривоги щодо сучасних клінічних підходів до лікування хронічного БНЧС. Із тих, хто звертається до відділення невідкладної допомоги з приводу БНЧС, 45% отримують призначення опіоїдів. (13) Навіть поза відділенням невідкладної допомоги призначення опіоїдів на клінічних прийомах у первинній ланці медичної допомоги зростає на 4,7% у пізніші години дня. (14) Нещодавно опублікований звіт (Jones та співавт.) про рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження опіоїдної аналгезії при гострому БНЧС встановив, що опіоїди не слід рекомендувати, оскільки через 6 тижнів немає жодної вимірюваної різниці у вираженості болю порівняно з плацебо, а через 1 рік немає жодної подальшої різниці щодо болю. (15) Jones та співавт. наполегливо рекомендують змінити часте застосування опіоїдів при MSK-станах. (15) Що стосується хірургічного лікування БНЧС, то в середньому через 3,4 року після операції загальна поширеність синдрому невдалої операції на хребті становила 20,6%. (9) Крім того, серед залишкових явищ у цих випадках БНЧС виявлено в 94%, оніміння — у 69,8%, відчуття холоду — у 43,3%, а парестезію — у 35,3%. (9) Для тяжкого БНЧС до операції відношення шансів розвитку синдрому невдалої операції на хребті становило 15,2 (7,8–29,7). (9) Серед діагнозів, які відстежували в цьому дослідженні синдрому невдалої операції на хребті, 89,3% були б придатними для консервативних підходів до лікування. (9) Частота операцій спондилодезу найвища в США: вона в 5 разів вища, ніж у Великій Британії, і в 2 рази вища, ніж в інших розвинених країнах (наприклад, в Австралії, Канаді, Фінляндії тощо). (16) Частота невдалих операцій на хребті десятиліттями залишається незмінною, попри зростання частоти операцій на хребті, (17), що демонструє прогалину в знаннях щодо механіки або БНЧС, або призначуваних клінічних втручань.

У 1990–2000 роках кількість операцій спондилодезу зросла на 220%, попри відсутність чітких показань і відсутність продемонстрованої ефективності. (16) Із цієї збільшеної кількості операцій на хребті серед тих, хто переніс одну операцію на спині, 30% отримали адекватне полегшення болю, а до 70% перенесли повторні операції. (18) Навіть якщо декомпресивні операції на хребті зменшили біль, довгострокові дегенеративні зміни спостерігаються в 90% пацієнтів, із втратою висоти диска (89%), артритом фасеткових суглобів (89%), змінами замикальних пластинок (57%), і 97% повідомляють про біль протягом останніх 12 місяців. (19) Очевидно, що навіть з досягненнями хірургічного інструментарію та менш інвазивними процедурами хірургічне втручання при хронічному БНЧС може застосовуватися значно надмірно, коли неінвазивні та більш консервативні підходи не було спершу вичерпано. Як не дивно, найкращі результати операцій на хребті (щодо болю та функції) спостерігаються в регіонах із найнижчою частотою хірургічних втручань. (20)

За нинішніх неоднозначностей у лікуванні БНЧС пацієнти та клініцисти часто ненавмисно оминають неінвазивні/консервативні підходи, які можуть полегшити біль і страждання, та вдаються до дорогих/болісних операцій (у середньому $22 890 ± $6 323) (21) або лікарських препаратів, які потенційно викликають залежність і не дають кращих результатів. (1) Операції в поперековій ділянці можуть бути дорогими та впливати на здоров’я як у найближчій, так і в довгостроковій перспективі через тривале відновлення або невдалі операції. (22, 23) Сучасні варіанти лікування випинання, протрузії або грижі міжхребцевих дисків (МХД), дегенеративного захворювання дисків, фасеткового синдрому та ішіасу найчастіше охоплюють ін’єкції кортикостероїдів, нестероїдні протизапальні засоби, опіоїди, міорелаксанти або хірургічне лікування. (24) Багато з цих терапевтичних засобів мають шкідливі довгострокові наслідки, небажані побічні ефекти, є інвазивними процедурами з низьким рівнем успішності та, крім того, через 6 місяців виявляються не кращими за консервативне лікування. (13) Очевидно, що з огляду на широку поширеність БНЧС та його вплив на повсякденну активність (ADL) і якість життя (QoL) існує потреба в інноваційних терапевтичних підходах, які краще справляються з тягарем складних захворювань хребта. Окрім успішності маніпуляційної терапії при БНЧС (5, 25–27), тяжчий БНЧС, зумовлений ушкодженими або дегенеративними МХД, фасеткового синдрому чи ішіасу, може потребувати додаткових втручань, таких як нехірургічна декомпресія хребта (NSSD). (28) Фактично, хоча маніпуляції на хребті (наприклад, хіропрактика) продемонстрували докази успішного полегшення БНЧС (29–31), багато фахівців-практиків досі не знають, як і чи варто лікувати грижу диска, і маніпуляція на хребті може бути не ідеальним лікуванням. (32)

З огляду на широку поширеність БНЧС та його вплив на ADL і QoL існує потреба в інноваційних терапевтичних підходах, таких як NSSD,(28) які краще справляються з тягарем складних і хронічних захворювань хребта, зумовлених ушкодженими або дегенеративними МХД, фасетковим синдромом чи ішіасом. DRX9000 є механічним пристроєм для NSSD, який клінічно застосовується в усьому світі. Цей пристрій дає змогу здійснювати осьову декомпресію поперекового відділу хребта. Метою цього звіту про серію клінічних випадків було надати різнобічну оцінку низки пацієнтів з їхніми проявами та результатами курсу лікування на DRX9000.

Це дослідження проведено з дотриманням усіх етичних настанов щодо ретроспективного аналізу медичної документації під наглядом University of South Florida Internal Review Board (STUDY004354). У University of South Florida Chiropractic Clinic лікування пацієнтів на DRX9000 розпочали в грудні 2023 року. Із пацієнтів, пролікованих дотепер, ми відібрали зручну вибірку з 13 випадків (таблиця 1), відібраних серед тих, кому було виконано МРТ-візуалізацію поперекового відділу хребта як до, так і після, проведену на тій самій котушці МРТ для обох часових точок, щоб мінімізувати варіабельність. У пацієнтів були різні форми іншого попереднього лікування БНЧС, зокрема модифікація активності (54%), хіропрактика (54%), фізіотерапія (69%), інтерференційні струми (54%), нестероїдні протизапальні препарати (77%), стероїди (15%), міорелаксанти (8%), спінальні ін’єкції (23%) та операція на хребті (8%). В особи з попередньою операцією на хребті це була ламінектомія/дискектомія L4/L5.

Клінічне обстеження охоплювало тест підйому прямої ноги (позитивний у 23%), тест ходьби на носках (позитивний у 23%), тест ходьби на п’ятах (позитивний у 23%), сламп-тест (позитивний у 38%), тест Faber (позитивний у 8%), пальцевий тест Fortin (позитивний у 8%), тест Kemp (позитивний у 31%), колінний рефлекс (оцінено в 85%) та ахілловий рефлекс (оцінено в 85%). Крім того, кожному пацієнтові до лікування виконали МРТ поперекового відділу хребта для верифікації діагнозу.

Два рентгенологи (WRM, нейрорадіолог; ST, дипломований фахівець American Chiropractic Board of Radiology) незалежно один від одного переглянули МРТ як до, так і після втручання для кожного досліджуваного. Обох рентгенологів попросили описати МРТ так, як це типово для їхнього стандарту медичної допомоги. WRM виконав вимірювання передньо-заднього (ПЗ) розміру хребтового каналу та висоти диска для всіх рівнів T12-S1, однак, оскільки рівнями, які лікували в цій когорті, були або L4, або L5, наведено лише рівні L3–S1. ПЗ-діаметр вимірювали від грижі до задньої стінки каналу. ST надав рентгенологічні висновки, які містили як якісні, так і кількісні результати.

Кожен із 13 пацієнтів отримав 20 сеансів NSSD поперекового відділу хребта на відповідному рівні свого діагнозу. Лікування проводили з частотою від 2 до 3 разів на тиждень, з інтенсивнішою частотою на початку лікування. Медіана тривалості лікування становила 14 (12; 15) тижнів. Мінімальний натяг під час декомпресії становив 36,7 (27,0; 42,2) кг (38,0–45,7% маси тіла); максимальний натяг становив 45,8 (36,1; 51,3) кг (54,2–59,8% маси тіла).

Усім 13 пацієнтам виконано МРТ після втручання на тій самій котушці, що й МРТ до втручання. На сьогодні медіана тривалості періоду спостереження для 13 пацієнтів становить 9 (6; 12) місяців. Лише в 1 із 13 пацієнтів через 8 місяців виник рецидив болю, з приводу чого проведено 11 додаткових процедур для повернення до попереднього рівня болю та функціонального стану. Показники болю та порушення життєдіяльності з результатів, повідомлених пацієнтами, узагальнено в таблиці 2. Загалом у пацієнтів медіана зменшення болю становила −4 (−5,5; −3,0), що відповідало покращенню на 80%. Парний t-тест продемонстрував різницю в показнику болю до та після втручання (t(7) = −7,283; p < 0,001). Крім того, у пацієнтів було зменшення на −6,5 (−10,6; −1,9) за індексом Освестрі, за яким парний t-тест так само виявив різницю (t(7) = −3,416; p = 0,011), що становило покращення на 50%. Суб’єктивно, на момент завершення лікування, пацієнти зазначили, що мали загальне покращення своєї функції та повсякденної активності на 75% (70; 86,2) із загальним діапазоном 40–98%.

Аналізи МРТ узагальнено в таблиці 3 і таблиці 4. ПЗ-розмір збільшився на 1,5–2,1 мм (p ≤ 0,0118). Висота диска збільшилася на 1,4–1,6 мм (p ≤ 0,0001). Крім того, на основі якісної оцінки МРТ ми визначили кількісне зменшення грижі диска у 77% та зміни Modic (тип I і тип II) у 54% (таблиця 4).

Вимірювання наведено в мм; виділені клітинки позначають рівень ушкодження досліджуваного.

Ця серія клінічних випадків продемонструвала успішні результати щодо болю, порушення життєдіяльності, медичної візуалізації та суб’єктивної шкали покращення в різноманітній популяції. Пацієнти представляли широкий віковий діапазон (18–82 роки), обидві статі, різні механізми травми та різні проміжки часу після травми, що дає змогу узагальнити результати на широку популяцію. Загалом пацієнти продемонстрували клінічні результати NSSD від «добрих» до «відмінних» із застосуванням DRX9000. Біль значуще зменшився після 20 процедур NSSD із покращенням на 80%. Порушення життєдіяльності так само зазнало покращення на 50%. Крім того, пацієнти суб’єктивно повідомили, що їхні загальні симптоми та повсякденна активність покращилися на 75%. Також об’єктивні вимірювання на МРТ продемонстрували значуще збільшення як висоти диска, так і ПЗ-розміру.

Часовий проміжок після гострої травми в пацієнтів є важливим у цьому звіті, оскільки є докази того, що ушкодження МХД може спонтанно загоюватися в гострий період (3–6 місяців) завдяки шляхам запалення та активації макрофагів. (33–35) У цій когорті пацієнтів у половини тривалість ураження МХД перевищувала 12 місяців, а 3 з 4, які були «невідомими», класифікували так через або хронічне ураження МХД (n = 1), або невідомий механізм травми (n = 2), що, імовірно, робить ці випадки хронічними. Chiu та співавт. виконали метааналіз 9 рецензованих статей за 1992–2006 роки, які охоплювали грижі поперекових МХД, що не лікувалися хірургічним втручанням. (36) Критерії відбору вимагали, щоб окреме дослідження містило щонайменше 2 зображення (мієлографія, КТ або МРТ), отримані на вихідному етапі та під час контрольного огляду, як їхній метод дослідження регресії диска. Результати їхнього дослідження (n = 361 МХД) продемонстрували, що тяжкість ураження МХД значною мірою пов’язана зі ступенем спонтанної регресії ураження МХД. (36) Зокрема, спонтанне розрішення становило 11,1% для випинань, 0% для протрузій, 15,0% для екструзій і 42,9% для секвестрації. Більша частина регресії диска відбувається протягом першого року, з помітною регресією в межах 2 (37) або 3 місяців. (38) У цій серії клінічних випадків усі 13 досліджуваних мали поперекові ураження хронічного характеру, які не зазнали спонтанного розрішення. Однак після 20 процедур NSSD у 77% були помітні зміни грижі диска, зокрема зникнення секвестрованого фрагмента диска (досліджуваний 5). Цікаво, що 54% продемонстрували зміни Modic у замикальних пластинках хребців, що може бути індикатором загоювального запального процесу внаслідок біомеханічних сил за відсутності болю. (39) Спонтанна регресія гриж поперекових МХД може бути зумовлена певним видом механічної NSSD, яку отримав пацієнт, чи то через повсякденну активність, чи то через інші форми декомпресії. Крім того, можливо, що механічне витягування/розтягнення індукує активацію макрофагів та імунну відповідь (40) у ділянці тіла, яка вважається імунопривілейованою. (41) Отже, за захищеності МХД від активності макрофагів можливо, що NSSD забезпечує швидше розрішення МХД, 1) створюючи від’ємний тиск усередині МХД, що призводить до збільшення висоти диска (42, 43), і 2) доповнюючи шлях запалення, щоб уможливити ремоделювання грижі, випинання або секвестрації за активності макрофагів. (33–35, 40)

Ця серія клінічних випадків обмежена відсутністю як засліплення досліджуваних, так і рандомізації до групи лікування. Крім того, можна було провести обстеження після втручання, щоб повідомити про покращені об’єктивні результати втручання (наприклад, ходьба на п’ятах, ходьба на носках, підйом прямої ноги тощо), і його слід проводити в майбутніх дослідженнях. Включені 13 пацієнтів не були спеціально відібрані як «найкращі випадки» з-поміж придатних випадків із патологією поперекового відділу хребта з клініки хіропрактики USF. Натомість випадки відбирали на основі наявності МРТ-візуалізації як до, так і після втручання на тій самій котушці МРТ, щоб мінімізувати потенційну упередженість інтерпретації зображень, зумовлену параметрами отримання даних. Хоча ця процедура відбору не була випадковою, зручна вибірка нівелювала упередженість відбору з боку дослідника для 13 включених випадків.

Представлені результати продемонстрували, що NSSD на DRX9000 є життєздатним, консервативним варіантом лікування поперекових уражень МХД з високою цінністю як для суб’єктивних, так і для об’єктивних клінічних результатів. Хоча цей звіт не є когортним або рандомізованим клінічним дослідженням, велика кількість пацієнтів, включених до серії клінічних випадків, і широка узагальнюваність популяції надають суттєві докази на підтримку застосування NSSD для лікування поперекових уражень МХД. Крім того, він забезпечує фундаментальну підтримку для проведення додаткових клінічних досліджень її ефективності та тривалості позитивних результатів.

• Нехірургічна декомпресія хребта забезпечила значуще покращення щодо болю та порушення життєдіяльності.
• Пацієнти повідомили про позитивне суб’єктивне відновлення (75%) щодо свого стану та повсякденної активності.
• Об’єктивні вимірювання на МРТ продемонстрували збільшення висоти диска та ПЗ-розміру

Ми висловлюємо вдячність за фінансову підтримку від Florida Department of State Center for Neuromusculoskeletal Research, Florida High Tech Corridor (FHT-24-014) та Excite Medical. Ми хотіли б висловити вдячність Anaiz Elizondo за допомогу в координації описів МРТ з автором WRM.

Усі автори зберігають повну академічну свободу публікувати всі результати, незалежно від того, позитивні вони чи негативні, пов’язані з фінансуванням, частково наданим Excite Medical.

1. Lezin N, Watkins-Castillo S. The hidden impact of musculoskeletal disorders on Americans. Rosemont, IL 2018.
2. Clark S, Horton R. Low back pain: a major global challenge. Lancet. 2018;391:2302. doi: 10.1016/S0140-6736(18)30725-6
3. Grabovac I, Dorner TE. Association between low back pain and various everyday performances: Activities of daily living, ability to work and sexual function. Wien Klin Wochenschr. 2019;131:541–9. doi: 10.1007/s00508-019-01542-7
4. Knox J, Orchowski J, Scher DL et al. The incidence of low back pain in active duty United States military service members. Spine. 2011;36:1492–500. doi: 10.1097/BRS.0b013e3181f40ddd
5. Elder C, DeBar L, Ritenbaugh C et al. Comparative effectiveness of usual care with or without chiropractic care in patients with recurrent musculoskeletal back and neck pain. J Gen Intern Med. 2018;33:1469–77. doi: 10.1007/s11606-018-4539-y
6. Ferreira ML, de Luca K, Haile LM et al. Global, regional, and national burden of low back pain, 1990–2020, its attributable risk factors, and projections to 2050: a systematic analysis of the Global Burden of Disease Study 2021. Lancet Rheumatol. 2023;5:e316–29. doi: 10.1016/S2665-9913(23)00098-X
7. Carlson H, Carlson N. An overview of the management of persistent musculoskeletal pain. Ther Adv Musculoskelet Dis. 2011;3:91. doi: 10.1177/1759720X11398742
8. Ushida T. Burdensome problems of chronic musculoskeletal pain and future prospects. J Orthop Sci. 2015;20:958. doi: 10.1007/S00776-015-0753-1
9. Inoue S, Kamiya M, Nishihara M et al. Prevalence, characteristics, and burden of failed back surgery syndrome: the influence of various residual symptoms on patient satisfaction and quality of life as assessed by a nationwide Internet survey in Japan. J Pain Res. 2017;10:811. doi: 10.2147/JPR.S129295
10. Thomson S. Failed back surgery syndrome – definition, epidemiology and demographics. Br J Pain. 2013;7:56. doi: 10.1177/2049463713479096
11. Von Korff MR. Long-term use of opioids for complex chronic pain. Best Pract Res Clin Rheumatol. 2013;27:663–72. doi: 10.1016/j.berh.2013.09.011
12. El-Tallawy SN, Nalamasu R, Salem GI et al. Management of musculoskeletal pain: an update with emphasis on chronic musculoskeletal pain. Pain Ther. 2021;10:181. doi: 10.1007/S40122-021-00235-2
13. Maher C, Underwood M, Buchbinder R. Non-specific low back pain. Lancet. 2017;389:736–47
14. Neprash HT, Barnett ML. Association of primary care clinic appointment time with opioid prescribing. JAMA Netw Open. 2019;2:e1910373. doi: 10.1001/jamanetworkopen.2019.10373
15. Jones CMP, Day RO, Koes BW et al. Opioid analgesia for acute low back pain and neck pain (the OPAL trial): a randomised placebo-controlled trial. Lancet. July 2023. doi: 10.1016/s0140-6736(23)00404-x
16. Chan C wern, Peng P. Failed back surgery syndrome. Pain Med. 2011;12:577–606.
17. Deyo RA, Mirza SK, Turner JA et al. Overtreating chronic back pain: Time to back off? J Am Board Family Med. 2009;22:62–8.
18. Thomson S, Jacques L. Demographic characteristics of patients with severe neuropathic pain secondary to failed back surgery syndrome. Pain Practice. 2009;9:206–15. doi: 10.1111/j.1533-2500.2009.00276.x
19. Mariconda M, Galasso O, Attingenti P et al. Frequency and clinical meaning of long-term degenerative changes after lumbar discectomy visualized on imaging tests. European Spine J. 2010;19:136–43. doi: 10.1007/s00586-009-1201-8
20. Keller RB, Atlas SJ, Soule DN et al. Relationship between rates and outcomes of operative treatment for lumbar disc herniation and spinal stenosis. J Bone Joint Surg. 1999;752–62.
21. Beckerman D, Esparza M, Lee SI et al. Cost analysis of single-level lumbar fusions. Global Spine J. 2020;10:39–46. doi: 10.1177/2192568219853251
22. Larson MJ, Adams RS, Ritter GA et al. Associations of early treatments for low-back pain with military readiness outcomes. J Altern Compl Med. 2018;24:666–76. doi: 10.1089/acm.2017.0290
23. Sherry TB, Roth CP, Bhandarkar M et al. Chronic Pain Among Service Members: Using Administrative Data to Strengthen Research and Quality Improvement. 2021.
24. Knezevic NN, Mandalia S, Raasch J et al. Treatment of chronic low back pain – new approaches on the horizon. J Pain Res. 2017;10:1111. doi: 10.2147/JPR.S132769
25. Goertz CM, Long CR, Vining RD et al. Effect of usual medical care plus chiropractic care vs usual medical care alone on pain and disability among us service members with low back pain: a comparative effectiveness clinical trial. JAMA Netw Open. 2018;1. doi: 10.1001/jamanetworkopen.2018.0105
26. Rubinstein SM, Leboeuf-Yde C, Knol DL et al. The benefits outweigh the risks for patients undergoing chiropractic care for neck pain: a prospective multicenter, cohort study. J Manipulative Physiol Ther. 2007;30:408–18. doi: 10.1016/j.jmpt.2007.04.013
27. Whedon JM, Toler AWJ, Goehl JM et al. Association between utilization of chiropractic services for treatment of low-back pain and use of prescription opioids. J Altern Compl Med. 2018;24:552–6. doi: 10.1089/acm.2017.0131
28. Choi J, Lee S, Hwangbo G. Influences of spinal decompression therapy and general traction therapy on the pain, disability, and straight leg raising of patients with intervertebral disc herniation. J Phys Ther Sci. 2015;27:481–3. doi: 10.1589/jpts.27.481
29. Bronfort G, Haas M, Evans RL et al. Efficacy of spinal manipulation and mobilization for low back pain and neck pain: A systematic review and best evidence synthesis. Spine J. 2004;4:335–56. doi: 10.1016/j.spinee.2003.06.002
30. Whedon JM, Kizhakkeveettil A, Toler AWJ et al. Initial choice of spinal manipulation reduces escalation of care for chronic low back pain among older medicare beneficiaries. Spine. 2022;47:E142–8. doi: 10.1097/BRS.0000000000004118
31. Coulter ID, Crawford C, Hurwitz EL et al. Manipulation and mobilization for treating chronic low back pain: a systematic review and meta-analysis. Spine J. 2018;18:866–79. doi: 10.1016/J.SPINEE.2018.01.013
32. Erwin WM. Should you adjust that herniated disc? Thoughts from a chiropractor/molecular scientist. J Can Chiropr Assoc. 2023;67:7.
33. Ohba T, Haro H. TWEAK and TSLP in disc degeneration and spontaneous hernia resorption. JOR Spine. 2020;3.
34. Elkholy AR, Farid AM, Shamhoot EA. Spontaneous resorption of herniated lumbar disk: observational retrospective study in 9 patients. World Neurosurg. 2019;124:e453–9. doi: 10.1016/j.wneu.2018.12.115
35. Yu P, Mao F, Chen J et al. Characteristics and mechanisms of resorption in lumbar disc herniation. Arthritis Res Ther. 2022;24.
36. Chiu CC, Chuang TY, Chang KH, et al. The probability of spontaneous regression of lumbar herniated disc: a systematic review. Clin Rehabil. 2015;29:184–95.
37. Autio RA, Karppinen J, Niinimäki J et al. Determinants of spontaneous resorption of intervertebral disc herniations. Spine. 2006 May 15;31(11):1247-52. doi: 10.1097/01.brs.0000217681.83524.4a.
38. Takada E, Takahashi M, Shimada K. Natural history of lumbar disc hernia with radicular leg pain: spontaneous MRI changes of the herniated mass and correlation with clinical outcome. J Orthop Surg. 2001 Jun;9(1):1-7. doi: 10.1177/230949900100900102.
39. Rahme R, Moussa R. The modic vertebral endplate and marrow changes: Pathologic significance and relation to low back pain and segmental instability of the lumbar spine. Am J Neuroradiol. 2008:838–42.
40. Tu PC, Pan YL, Liang ZQ, et al. Mechanical Stretch Promotes Macrophage Polarization and Inflammation via the RhoA-ROCK/NF-κ B Pathway. Biomed Res Int. 2022;2022. doi: 10.1155/2022/6871269
41. Cunha C, Silva AJ, Pereira P et al. The inflammatory response in the regression of lumbar disc herniation. Arthritis Res Ther. 2018;20.
42. Ramos G, Martin W. Effects of vertebral axial decompression on intradiscal pressure. J Neurosurg. 1994 Sep;81(3):350-3. doi: 10.3171/jns.1994.81.3.0350.
43. Apfel CC, Cakmakkaya OS, Martin W et al. Restoration of disk height through non-surgical spinal decompression is associated with decreased discogenic low back pain: A retrospective cohort study. BMC Musculoskelet Disord. 2010;11. doi: 10.1186/1471-2474-11-155