Ефекти декомпресора хребта (DRX9000) при грижі поперекового міжхребцевого диска

Oi N, Itabashi A, Kusano S, Yamamoto M, Yamada M, Takakura Y, Kumamoto K, Suyama T. Effects of Spinal Decompressor (DRX9000) for Lumbar Disc Herniation. The Journal of Saitama Kenou Rehabilitation. 2006;6:38–42. DOI немає; у PubMed не індексовано.

Статтю опубліковано в журналі 埼玉圏央リハビリテーション研究会雑誌 (The Journal of Saitama Kenou Rehabilitation) — японськомовному журналі, що виходив у Кавагое (Японія) з 2001 до 2007 року (ISSN 1346-7638). Бібліотечний запис журналу: ci.nii.ac.jp/ncid/AA11845476. Нам не вдалося отримати статтю в тому вигляді, у якому її надруковано в журналі.

Наведений нижче переклад виконано за англомовною версією статті з передруку, випущеного компанією Axiom Worldwide (Тампа, Флорида, США), тодішнім виробником DRX9000 (код документа MKT0015REVB). На обкладинці передруку написано: «As published in: The Journal of Saitama Kenou Rehabilitation / Vol. 6 November 1, 2006 | Kawagoe, Japan». У передруку не сказано, чи є англійський текст власним текстом авторів, чи перекладом з японської мови. Номери сторінок узято з посилання на цю статтю в роботі Gan, Leslie і Pergolizzi (2007) та зі списку публікацій співавтора Mutsuo Yamada; на самому передруку їх немає.

1) Naoyuki Oi, 2) Akira Itabashi, 3) Shusuke Kasano, 1) Mitsuru Yamamoto, 1) Mutsuo Yamada, 1) Yasuyuki Takakura, 1) Keigo Kumamoto 1) Tetsuo Suyama
1) Department of rehabilitation medicine, Saitama medical university, Saitama medical center.
2) Saitama center for bone disease.
3) Department of rehabilitation medicine, International university of health and welfare, Mita hospital.

На обкладинці передруку ім’я третього автора написано як «Shusuke Kusano» — саме це написання використано в наведеному вище бібліографічному описі; на першій сторінці статті надруковано «Kasano».

У передруку немає повідомлення про авторське право чи ліцензію. Передрук завершується такою приміткою компанії Axiom Worldwide: «Наведене вище дослідження не спонсорувалося компанією Axiom Worldwide. Axiom не давала жодної оцінки і не робить жодних заяв щодо адекватності дизайну, обсягу чи способу проведення дослідження. У дослідженні немає контрольних груп, що ускладнює визначення того, яка частина описаної у звіті користі була ефектом плацебо чи спонтанним одужанням, а яка була зумовлена лікуванням на DRX 9000. Щоб зробити такі висновки, необхідні подальші дослідження із застосуванням точнішого контролю. Те, що Axiom Worldwide посилається на представлення цього дослідження, не слід тлумачити так, що Axiom Worldwide схвалює це дослідження або будь-яке дослідження чи цитоване джерело, що містяться в ньому, або стверджує, що дослідження встановлює будь-який остаточний показник успішності чи ефективність пристрою. Інформацію надано лише для того, щоб продемонструвати додаткову діяльність, що триває у зв’язку з DRX 9000. Як завжди, індивідуальний досвід пацієнтів щодо DRX 9000 може відрізнятися, і пацієнтам слід завжди консультуватися зі своїм лікарем, щоб визначити, чи має для них сенс лікування на DRX 9000».

Переклад з англійської мови виконано ELTECH за англійською версією статті, оскільки текст статті в японському журналі недоступний. Текст перекладено дослівно, без скорочень і змін.

Ми представили клінічний результат лікування пацієнтів із грижею поперекового диска (LDH) за допомогою апарата для витягування (DRX9000), який здійснює декомпресію міжхребцевого диска за допомогою витягування за логарифмічною кривою. Також було представлено зміни міжхребцевого диска на рентгенограмі в здорових осіб без грижі під час витягування за допомогою DRX9000. Учасниками дослідження були сім пацієнтів з LDH (5 жінок, 2 чоловіки). Середній вік становив 47 років (32–72). Лікування витягуванням тривало від чотирьох до шести місяців. Лікування було завершено в чотирьох пацієнтів із семи. У цих чотирьох випадках було виявлено явні покращення симптомів за значеннями ВАШ та оцінкою за шкалою Японської ортопедичної асоціації. Зменшення LDH було виявлено в трьох пацієнтів із чотирьох на МРТ-зображенні на момент завершення лікування. У цьому дослідженні було виявлено, що міжхребцеві проміжки в здорових осіб без грижі розширювалися на 7–12% під час витягування за допомогою DRX9000 порівняно зі станом до витягування. Імовірно, DRX9000 був ефективним при грижі поперекового диска.

Ключові слова: тазове витягування, грижа пульпозного ядра, поперековий відділ хребта.

Для лікування грижі поперекового диска (LDH) тазове витягування проводять із досить давніх часів. Вважалося, що ефект тазового витягування полягає не в декомпресії нервових корінців шляхом безпосереднього витягування міжхребцевого диска та репозиції грижі в ньому, а лише в усуненні запалення сідничного нерва за рахунок зменшення поперекового лордозу та дотримання спокою. 3–5), 7), 8) У цій роботі ми представили клінічний результат лікування пацієнтів з LDH за допомогою апарата для витягування (DRX9000), який здійснює декомпресію міжхребцевого диска за допомогою витягування за логарифмічною кривою. 6) Також було представлено зміни міжхребцевого диска на рентгенограмі в здорових осіб без грижі під час витягування за допомогою DRX9000.

Учасниками дослідження були пацієнти з LDH — п’ять жінок і два чоловіки із середнім віком 47 років (32–72). Тип LDH на МРТ до лікування класифікували так: тип екструзії — шість, тип секвестрації — один. Після того як від гострої стадії минуло три тижні або більше і настало незначне покращення симптомів, лікування витягуванням за допомогою DRX9000 проводили двічі на тиждень. Кінцеву силу витягування встановлювали рівною половині маси тіла пацієнта, а початкова сила становила 70–80% від кінцевої. Після цього силу поступово збільшували та коригували відповідно до змін кожного симптому. Лікування витягуванням тривало від чотирьох до шести місяців, і протягом цих місяців раз на тиждень проводили фізіотерапію, як-от тренування м’язів тулуба та нижніх кінцівок, а також вправи на розтягування м’язів нижніх кінцівок. У деяких випадках разом із зазначеним тренуванням застосовували епідуральні блокади або НПЗП. Після завершення лікування МРТ проводили повторно, і морфологічні зміни LDH порівнювали з тими, що були на МРТ до лікування. Крім того, зміни симптомів між початком лікування та завершенням лікування оцінювали за значеннями ВАШ болю та оцінкою за шкалою Японської ортопедичної асоціації (оцінка JOA).

Далі у двох здорових чоловіків без грижі зробили бічні рентгенограми поперекового відділу хребта до та під час витягування, щоб з’ясувати морфологічні зміни міжхребцевого диска під час витягування за допомогою DRX9000. Рентгенограми оцифровували за допомогою сканера, а площу міжхребцевого проміжку на зображенні вимірювали за допомогою Scion image (Release alpha 4.0.3.2) — програми для обробки зображень на персональному комп’ютері. Двоє оцінювачів — лікар і рентгенлаборант — вимірювали площу по п’ять разів кожен, щоб обчислити середнє значення як остаточну площу.

Лікування витягуванням було припинено в трьох пацієнтів із семи через два тижні (один) і чотири тижні (двоє) після початку лікування. У двох пацієнтів із трьох на початку лікування незначною мірою зберігалася ішіалгія. Лікування тривалістю від чотирьох до шести місяців було завершено в чотирьох пацієнтів із семи. По завершенні лікування тест SLR був негативним в усіх випадках. Значення ВАШ болю в попереку та нижніх кінцівках знизилися з 82,0 ± 8,4 до лікування до 5,5 ± 4,1 на момент завершення лікування. Оцінка JOA зросла з 14,3 ± 3,8 до лікування до 27,3 ± 0,5 на момент завершення лікування (рис. 1).

За даними МРТ по завершенні лікування в трьох пацієнтів із чотирьох LDH явно зменшилася порівняно зі станом до лікування. Випадок 1 — жінка віком 63 роки, у якої між четвертим і п’ятим поперековими хребцями було виявлено LDH типу екструзії. Лікування витягуванням за допомогою DRX9000 проводили загалом 25 разів протягом приблизно чотирьох місяців. Порівняно зі станом до лікування, по завершенні лікування LDH явно зменшилася (рис. 2). Випадок 2 — жінка віком 41 рік з ішіалгією в правій нижній кінцівці, у якої між п’ятим поперековим хребцем і першим крижовим хребцем було виявлено LDH типу екструзії. Лікування проводили загалом 27 разів протягом приблизно 4,5 місяця. Порівняно зі станом до лікування, інтенсивність LDH на МРТ-зображенні (T2-зважене зображення) змінилася, а ступінь випинання в хребтовий канал, особливо в правий корінцевий канал, зменшився (рис. 3). Випадок 3 — жінка віком 71 рік з ішіалгією в правій нижній кінцівці, у якої між п’ятим поперековим хребцем і першим крижовим хребцем було виявлено LDH типу екструзії. Лікування проводили загалом 42 рази протягом приблизно шести місяців. Порівняно зі станом до лікування, по завершенні лікування LDH явно зменшилася (рис. 4). Випадок 4 — чоловік віком 36 років з ішіалгією в лівій нижній кінцівці, у якого між п’ятим поперековим хребцем і першим крижовим хребцем було виявлено LDH типу екструзії. Лікування проводили загалом 18 разів протягом приблизно чотирьох місяців. Хоча симптоми, здавалося, було усунено, дані МРТ по завершенні лікування не показали змін порівняно зі станом до лікування (рис. 5).

Площа міжхребцевого проміжку між четвертим і п’ятим поперековими хребцями в здорової особи 1 без грижі збільшилася на 12% порівняно з площею до витягування (рис. 6); площа між п’ятим поперековим хребцем і першим крижовим хребцем у здорової особи 2 збільшилася на 7% порівняно з площею до витягування (рис. 7). Зазначені площі вимірювали на бічній рентгенограмі під час витягування.

Дослідження клінічних результатів ефекту декомпресора хребта (DRX9000) показало, що 86% із 219 пацієнтів із грижами та дегенеративним захворюванням дисків повідомили про негайне зникнення симптомів, тоді як 84% залишалися без болю через 90 днів після лікування. 6) DRX9000 — це пристрій для тазового витягнення з витягненням за логарифмічною кривою. Порівняно зі звичайним пристроєм для тазового витягнення з прямолінійним витягненням, у DRX9000, як стверджують, декомпресійний ефект у міжхребцевому проміжку більший. Згідно з поясненням розробників DRX9000, оскільки під час витягнення реактивне скорочення мускулатури тулуба майже не виникає, міжхребцевий проміжок розширюється. Стверджують, що отриманий декомпресійний ефект, імовірно, репонує LDH у межах міжхребцевого диска. У цьому дослідженні було виявлено, що міжхребцеві проміжки в здорових осіб без грижі розширювалися на 7–12% під час витягнення за допомогою DRX9000 порівняно зі станом до витягнення. Це вказувало на можливість декомпресії в міжхребцевому проміжку.

Що стосується клінічних результатів пацієнтів з LDH у цій роботі, то в пацієнтів по завершенні лікування з використанням DRX9000 тривалістю від чотирьох до шести місяців було виявлено явні покращення симптомів за значеннями ВАШ та оцінкою JOA щодо болю в попереку та нижніх кінцівках. Крім того, на МРТ-зображенні зменшення LDH було виявлено в трьох пацієнтів із чотирьох. Однак можливість репозиції LDH у межах міжхребцевого диска як причини зменшення була типу екструзії. 1), 2) Зменшення LDH має бути спричинене додаванням механічного навантаження навколо LDH, яке призводить до зміни епідурального кровотоку, що сприяє фагоцитозу запальними клітинами. До того ж, оскільки регрес LDH було визнано природним перебігом при типі секвестрації, результат лікування в цій роботі, імовірно, має розглядатися лише як природний перебіг. Однак регрес LDH як природний перебіг за короткий період у чотири місяці навряд чи можливий. Морфологічні зміни LDH, показані в цій роботі, було розцінено як результат лікування за допомогою DRX9000, незважаючи на нез’ясований механізм дії. Імовірно, DRX9000 був ефективним при грижі поперекового диска.

Крім того, в одного з чотирьох пацієнтів, які завершили лікування, не було виявлено змін розміру LDH, незважаючи на покращення симптомів. У цьому випадку кількість витягувань становила лише 18, що було менше, ніж в інших випадках зі зменшенням LDH. Меншу кількість витягувань вважали причиною відсутності зменшення LDH на МРТ-зображенні.

Серед семи пацієнтів, які в цій роботі отримували лікування за допомогою DRX9000, у двох відбулося прогресування симптомів подразнення сідничного нерва, що призвело до припинення лікування. Виявлений ефект розширення міжхребцевого проміжку має спричиняти в пацієнтів рецидив ішіалгії. Час початку лікування витягуванням і зміну сили витягування слід повною мірою враховувати.

Як майбутні теми дослідження слід назвати порівняння результатів лікування LDH за допомогою DRX9000 і тих, що отримано за допомогою звичайного апарата для тазового витягування, а також зв’язок між часом лікування та зменшенням LDH.

Декомпресор хребта (DRX9000) показав незначне розширення поперекового міжхребцевого диска та покращення клінічних симптомів грижі поперекового диска (LDH). На момент завершення лікування за допомогою DRX9000 у деяких випадках було виявлено, що LDH на МРТ-зображенні зменшилися порівняно зі станом до лікування. У випадках, коли симптоми зберігалися в гострій стадії, симптоми прогресували під час лікування витягуванням, що призвело до припинення лікування.

1. Bogduk N. and Twomey L.T., Clincical anatomy of lumbar spine. Longman, UK 1987.
2. Burton C.V., Gravity Lumbar Reduction, Managing low back pain. Edited by Krikaldy-Willis W.H., Churchill Livingstone, New York, 1983.
3. Cailliet R., Understand your Backache. F.A. Davis Co., Philadelphia 1985.
4. Cailliet R., Low back pain syndrome. 3rd ed. F.A. Davis Co., Philadelphia 1981.
5. Finneson B.E., Low back pain. 2nd ed. Lippincott Co., Philadelphia 1980.
6. Gionis T.A. and Groteke E., Spinal decompression. Orthopedic technology review, 5:36-39, 2003.
7. Macnab I., Backache. Williams & Wilkins Co., Baltimore 1977.
8. Ooi Y., Conservative treatments for lumbar disc diseases. Orthopedic Mook 11:31-43, Kanehara Shuppan, Tokyo 1979.