Ретроспективний аналіз медичних карт щодо нехірургічної декомпресії хребта як терапевтичного методу при болю в нижній частині спини

Shannon Schueren, Lauren A. Luginsland, Gina Ariza Medina, Nathan D. Schilaty. Retrospective Chart Review of Nonsurgical Spinal Decompression as a Therapeutic Modality for Low Back Pain. Military Medicine. 2025;190(Suppl 2):134–140. DOI: 10.1093/milmed/usaf116. PMID: 40984100. Published online 16 September 2025.

Оригінальна стаття: doi.org/10.1093/milmed/usaf116; сторінка статті на сайті журналу: academic.oup.com/milmed/article/190/Supplement_2/134/8256266; PubMed: pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/40984100.

Shannon Schueren^1,2; Lauren A. Luginsland^1,2; Gina Ariza Medina^2,3; Nathan D. Schilaty^1,2,3

¹Department of Neurosurgery & Brain Repair, University of South Florida, Tampa, FL 33606, United States
²Center for Neuromusculoskeletal Research, University of South Florida, Tampa, FL 33620, United States
³Department of Medical Engineering, University of South Florida, Tampa, FL 33620, United States

1. Poster: USF Research Day 2024. University of South Florida, Tampa, FL, February 2024.
2. Poster: MHSRS 2024. Orlando, FL, August 26-29, 2024.
Corresponding author: Nathan D. Schilaty, DC, PhD.

© The Association of Military Surgeons of the United States 2025. All rights reserved. For commercial re-use, please contact reprints@oup.com for reprints and translation rights for reprints. All other permissions can be obtained through our RightsLink service via the Permissions link on the article page on our site–for further information please contact journals.permissions@oup.com.

Переклад з англійської мови виконано ELTECH за остаточною опублікованою PDF-версією статті в журналі, включно з таблицями 1–3 і рисунком 1 (написи на рисунку — англійською мовою). Текст перекладено дослівно, без скорочень і змін.

Вступ: Біль у нижній частині спини (БНЧС) є однією з провідних причин інвалідності та витрат на охорону здоров’я в усьому світі. Попри його поширеність, багато пацієнтів не відповідають на хірургічні втручання і часто стикаються із залежністю від опіоїдів. Нехірургічна декомпресія хребта (NSSD) — це консервативне лікування, яке може полегшувати БНЧС шляхом декомпресії міжхребцевих дисків, однак вона залишається недостатньо застосовуваною внаслідок обмеженості доказів і відсутності страхового покриття.

Методи: Метою цього ретроспективного аналізу медичних карт було оцінити ефективність NSSD і результати при БНЧС, зокрема інтенсивність болю, неврологічну функцію та повсякденну активність (ADL), за даними місцевих клінік по всій країні. Загалом проаналізовано 267 медичних записів пацієнтів із 7 клінік. Пацієнти пройшли ≥20 сеансів NSSD протягом понад 6–8 тижнів із медіаною 2 процедури на тиждень. Збирали демографічні дані, суб’єктивні оцінки болю, дані клінічного обстеження (тести рефлексів, міотомів і дерматомів) та дані щодо ADL. Статистичні аналізи охоплювали тести McNemar, парні t-тести та аналізи в підгрупах із застосуванням тесту Kruskal-Wallis за тривалістю поточного БНЧС.

Результати: Когорта продемонструвала значущі покращення за всіма виміряними результатами. Оцінки болю знизилися в середньому на 4,4 бала (з 6,9 до 2,5; P < 0,001), причому 90,5% пацієнтів повідомили про зменшення болю. Рефлекси, міотоми та дерматоми показали покращення на 60,9%, 74,8% і 77,6% відповідно. ADL значуще покращилися, з відношеннями шансів від 4,0 до 40,7 (P < 0,001). Аналізи в підгрупах виявили стабільну користь за різних рівнів хронічності БНЧС.

Висновок: Ці дані дають підстави припустити, що NSSD є ефективним консервативним лікуванням для різноманітної популяції з БНЧС, спрямованим на біль, неврологічні дефіцити та функціональні порушення. NSSD може запропонувати економічно ефективну альтернативу хірургічним втручанням і фармакологічному лікуванню, знижуючи ризики залежності від опіоїдів і хірургічних ускладнень. Майбутні дослідження повинні охоплювати рандомізовані контрольовані дослідження та довгострокове спостереження, щоб додатково підтвердити ці результати. Це дослідження наголошує на NSSD як на терапії першої лінії при БНЧС, що виправдовує ширше впровадження та страхове покриття для покращення результатів у пацієнтів і зниження витрат на охорону здоров’я.

Біль у нижній частині спини (БНЧС) є одним із найпоширеніших захворювань хребта в усьому світі, що зачіпає мільйони людей і зумовлює значну частку витрат на охорону здоров’я та втрат продуктивності, причому щорічний фінансовий тягар для США становить приблизно 980 млрд дол. на рік (5,8% валового внутрішнього продукту).^1,2 БНЧС є одним із медичних станів із найвищою захворюваністю, що сприяє інвалідизації, зниженню повсякденної активності (ADL), зниженню якості життя та нездатності працювати (у Сполучених Штатах і в усьому світі).^1,3 Фактично, серед усіх хвороб і травм, які в Сполучених Штатах роблять внесок у роки життя, скориговані на інвалідність, БНЧС посідає третє місце.⁴ БНЧС уражає приблизно 70–85% людей протягом життя,^5,6 причому приблизно у 20% він стає хронічним (вік 20–59 років).⁵ БНЧС є провідною причиною інвалідності вже впродовж багатьох десятиліть.⁷ Крім того, багато пацієнтів із хронічним кістково-м’язовим болем, особливо з БНЧС, не відповідають на хірургічне лікування,⁸ і в багатьох розвивається залежність від опіоїдів.⁹

Унаслідок фізичних навантажень військової служби особовий склад Збройних сил часто несе основний тягар хронічних больових станів.¹⁰ Ветерани з більшою ймовірністю мають БНЧС (32,8%) і відчувають біль у молодшому віці порівняно з особами, які не є ветеранами.¹⁰ БНЧС серед солдатів дійсної служби становить 40,5 на 1 000 людино-років,⁶ що вдвічі перевищує показник серед цивільного населення.¹⁰ Імовірно, це число занижене, оскільки солдати дійсної служби можуть не повідомляти про травми через побоювання, що травма може вплинути на майбутні кар’єрні можливості та обов’язкові фізичні обмеження.¹¹ Кістково-м’язові захворювання та травми є провідною причиною хронічного болю, а больові кістково-м’язові стани є провідною причиною днів служби з обмеженнями, неможливості розгортання та інвалідності.^12,13 Отже, ефективне лікування хронічного БНЧС має велике значення для збройних сил США.

Існують підстави для тривоги щодо сучасних клінічних підходів до лікування хронічного БНЧС, особливо для збройних сил США. Із тих, хто звертається до відділення невідкладної допомоги з приводу БНЧС, 45% отримують призначення опіоїдів.¹⁴ Подібним чином, здебільшого було показано, що ін’єкція стероїдів не є ефективною в лікуванні уражень міжхребцевих дисків (МХД).¹⁵ Інтенсивне застосування опіоїдів або інших знеболювальних препаратів може порушувати ухвалення військових оперативних рішень і бути пов’язаним із ризиком залежності. Операції на хребті, особливо процедури спондилодезу, пов’язані зі значними витратами на охорону здоров’я.^16,17 Останнім часом ці процедури потрапили під пильну увагу через імовірне надмірне застосування, менше, ніж очікувалося, покращення та непропорційно високу вартість порівняно з потенційною користю.^16,18 Як наслідок, багато медичних експертів не рекомендують хірургічне втручання на хребті, коли БНЧС можна успішно лікувати консервативно.¹⁹

Нехірургічна осьова декомпресія хребта (NSSD) — це консервативне та неінвазивне лікування, яке може протидіяти дії сили тяжіння, щоб здійснювати декомпресію хребта для полегшення уражень МХД.^20,21 Наразі існують обмежені наукові докази на користь NSSD як ефективного лікування болю в спині, і NSSD не відшкодовується медичним страхуванням. Крім того, пристрої для NSSD не були належним чином досліджені як консервативні лікувальні альтернативи операціям на спині. Отже, метою цього ретроспективного аналізу медичних карт було оцінити результати NSSD для лікування БНЧС та її узагальнюваність. Ми висунули гіпотезу, що NSSD продемонструє покращення БНЧС, а саме щодо повсякденної активності, неврологічних рефлексів, міотомів, дерматомів і зниження інтенсивності болю.

Це дослідження розглянула та схвалила інституційна наглядова рада University of South Florida (STUDY004354). Цей ретроспективний аналіз медичних карт було сплановано для збору демографічних даних, даних про клінічну картину, параметрів лікування та результатів, повідомлених пацієнтами/клініцистами, із записів у медичних картах, що стосуються пацієнтів, які отримували NSSD з приводу БНЧС у виконанні сертифікованого медичного фахівця.

Це дослідження частково спонсорувала компанія Excite Medical (Тампа, Флорида), виробник пристроїв для NSSD (DRX9000®). Перелік клінік із пристроями для NSSD було складено за даними компанії, і цим клінікам електронною поштою надіслали опитування REDCap, щоб з’ясувати готовність узяти участь у наданні даних для ретроспективного аналізу медичних карт. Із початкових 899 клінік 24 (2,7%) висловили зацікавленість у наданні даних для дослідження. Окрім опитування електронною поштою, про дослідження повідомляли під час загальнонаціональних презентацій у межах безперервної освіти (n = 3) для клінічних фахівців, які проводять NSSD (тобто остеопатів, хіропрактиків, лікарів). Клінікам, участь яких у поданні даних було підтверджено (n = 9), надали зашифрований сервер, на який можна було завантажувати знеособлені дані. Потім ці дані вручну вносили на сервер REDCap для зберігання та цілісності даних. Після внесення записів у REDCap і підтвердження цілісності даних знеособлені записи, надані клініками, було видалено з початкового зашифрованого сервера.

Записи пацієнтів приймали протягом 16-місячного періоду з березня 2023 року до липня 2024 року. Критеріями включення були: пацієнти віком 18+ років, які пройшли щонайменше один сеанс NSSD поперекового відділу хребта. Медичні практики було заохочено подавати всі свої наявні випадки незалежно від того, чи були результати лікування NSSD успішними, щоб уможливити кращу узагальнюваність. Відповідні дані охоплювали тип клініки, тип медичного фахівця, демографічні дані пацієнтів, клінічні спостереження, параметри лікування та суб’єктивно й об’єктивно повідомлені результати. Під час оцінювання болю за візуальною шкалою бали зазначали в діапазоні від 0 (немає болю) до 10 (нестерпний біль). Клінічні спостереження, що становили інтерес, охоплювали неврологічне обстеження глибоких сухожилкових рефлексів (тобто колінного, ахіллового), обстеження м’язової сили (міотоми) та дерматоми (чутливість).

Лікування NSSD проводять у положенні пацієнта лежачи на спині після того, як на пацієнта вдягнуто фіксувальний пояс. Трос від апарата NSSD кріпиться до нижнього кінця пояса, а кут троса регулюють до певних кутів залежно від зросту пацієнта та конкретного цільового хребцевого сегмента. Силу встановлюють з урахуванням маси пацієнта. Оскільки це був ретроспективний аналіз медичних карт, жодних стандартизованих методів щодо параметрів лікування, клінічних спостережень, звітування про ADL і повідомлених результатів не застосовували. Усі змінні реєстрували на основі документації в клінічних записах «SOAP». Метод збору окремими клініками не було зазначено, і тому він невідомий.

Для виконання всього статистичного аналізу використовували статистичне програмне забезпечення JMP Pro 17 (SAS; Кері, Північна Кароліна, США). Для оцінки всіх демографічних показників, характеристик лікування та результатів щодо болю, ADL, рефлексів, міотомів і дерматомів використовували розподіли. Демографічні дані розділили для чоловіків і жінок, щоб узагальнюваність даних можна було інтерпретувати за статтю. Тест McNemar використовували для оцінки парних змін до та після втручання в результатах обстеження рефлексів, міотомів і дерматомів, а також змін ADL унаслідок втручання NSSD. Кожна з цих змінних була дихотомічною — або «наявний», або «відсутній» — на основі або обстеження, або ADL, про які повідомляв пацієнт. За тестом McNemar відношення шансів обчислювали як відношення тих, у кого внаслідок лікування настало покращення, до тих, у кого внаслідок лікування настало погіршення. Для показників болю використовували парний t-тест, що порівнював індивідуальні зміни болю до та після лікування. В аналізі підгруп тест Kruskal-Wallis використовували, щоб визначити, чи були відмінності болю більшими залежно від тривалості поточного болю в спині. Для значущості апріорі встановили рівень альфа <0,05.

Демографічні дані пацієнтів (n = 267) узагальнено в таблиці 1. Пацієнти розподілилися між статями (101 Ж:138 Ч) із середнім віком 53,3 ± 16,7 року. Хоча зріст, маса та індекс маси тіла (ІМТ) значуще відрізнялися між статевими групами, аналізи підгруп за статтю для вибраних змінних результатів не проводили. Расу зазначали погано, причому невідомі значення траплялися частіше, ніж відомі (азіати = 3; темношкірі = 3; білі = 76; змішана раса = 1; невідомо = 184). Демографічні записи надійшли з медичних практик різних типів (групова практика = 54; лікарня = 42; приватна клініка = 171), причому 21,5% було направлено на інше міждисциплінарне лікування. Із 267 досліджуваних 19 (7,1%) були направлені на лікування NSSD хірургом-вертебрологом. Крім того, 15 (5,6%) повідомили про попередню операцію на хребті. Діагнози охоплювали ураження поперекового МХД (n = 111; 41,6%), поперековий МХД з радикулопатією/мієлопатією (n = 48; 18%), ішіас (n = 22; 8,2%), неуточнений або генералізований біль у нижній частині спини (n = 13; 4,9%), поперековий спондильоз (n = 10; 3,7%), постламінектомічний синдром (n = 3; 1,1%), поперековий стеноз хребтового каналу (n = 2; 1%) та невідомий (n = 58; 21,7%). Локалізація основного діагнозу була розподілена по всьому поперековому відділу хребта, причому найпоширенішим ураженням був МХД L4–L5 (додаткова таблиця 1). Тривалість БНЧС варіювала від гострого до хронічного (таблиця 2).

Середнє (SD).

Лікування нехірургічною декомпресією хребта

Серед усіх досліджуваних NSSD проводили з медіаною тривалості 28 [28; 30] хв, із середнім навантаженням 365,5 ± 141,5 Н. Тривалість лікування становила ≥8 тижнів у 67%, 6–8 тижнів у 22% і <6 тижнів в 11% учасників. З огляду на методи ведення медичних карт було незрозуміло, чи цю коротшу тривалість було призначено, чи вона виникла внаслідок вибування пацієнтів. Медіана кількості процедур на тиждень становила 2 [2; 3] з діапазоном від 1 до 5. Загальна кількість процедур становила 20 [20; 25] з діапазоном від 1 до 97.

Біль

Серед пацієнтів із візуальним шкалюванням болю в межах стандартної медичної допомоги (n = 220) медіану початкового рівня болю за шкалою від 0 до 10 зареєстровано на рівні 7 [6; 8]. Унаслідок лікування NSSD біль знизився до 4,4 (−4,0; −4,7) бала. Лише 1% (n = 2) повідомили про посилення болю (2,5 [2; 3]), а 7,1% (n = 19) повідомили про відсутність змін болю. Серед тих, у кого біль зменшився, відсоткове зменшення болю становило 70 [50; 86]%. Парний t-тест продемонстрував загальне початкове значення болю 6,9, яке знизилося на 4,4 бала до 2,5 (P < 0,001). Аналіз Kruskal-Wallis щодо полегшення болю за хронічністю БНЧС не продемонстрував значущих відмінностей між групами хронічності БНЧС (рисунок 1, P = 0,389).

Повсякденна активність

Усі ADL продемонстрували покращення після лікування NSSD (таблиця 3). Сидіння/стояння та ходьба були ADL, про порушення яких через БНЧС повідомляли найчастіше. Сидіння/стояння та статева активність мали найбільші шанси на покращення після лікування NSSD.

Порушена повсякденна активність (ADL), як зазначено в клінічних записах «SOAP». *Позначає статистично значуще відношення шансів. Порожні клітинки позначають обчислення, які є «невизначеними» (ділення на нуль).

Рефлекси

Серед пацієнтів, яких спостерігали, обстеження рефлексів було задокументовано у 203 з 267 (76%) пацієнтів під час первинного візиту (L4 = 62; L5 = 47; S1 = 66; інші = 3; невідомо = 25). Було 92 пацієнти з порушеними рефлексами (відсутніми, гіпоактивними або гіперактивними) до лікування і 36 — з порушеними рефлексами після лікування (загальне покращення 60,9%). Коли всі рефлекси об’єднали для аналізу (L4–S1), вони мали шанси 57,0 (7,9; 411,6) на покращення при лікуванні NSSD (P < 0,001). Оскільки неврологічне обстеження вважається частиною стандартних практик, незрозуміло, чи решті 24% пацієнтів не проводили неврологічного обстеження, чи фахівець не задокументував його відповідним чином.

Міотоми/дерматоми

Лише в 156 картах (58,4%) повідомлялося про обстеження міотомів (T12–S1), а в 142 (53,2%) — про обстеження дерматомів (L1–S1) під час первинного візиту. До лікування було 103 пацієнти з порушеними міотомами (м’язова слабкість), причому 77 (74,8%) повідомили про покращення після лікування. Міотоми, об’єднані для аналізу, мали шанси 78,0 (10,9; 560,7) на покращення при лікуванні NSSD (P < 0,001). До лікування було 76 пацієнтів з порушеними дерматомами (знижена чутливість), причому 59 (77,6%) повідомили про покращення після лікування. Дерматоми мали шанси 20,7 (6,5; 65,8) на покращення при лікуванні NSSD (P < 0,001).

Результати цього ретроспективного дослідження демонструють виражений ефект NSSD у лікуванні станів із БНЧС. Зокрема, відбулося значне покращення за всіма відстежуваними ADL з відношеннями шансів покращення від 4,0 (інше) до 40,7 (сидіння/стояння; таблиця 3). Крім того, відбулося значне покращення рефлексів L4–S1 із шансами 57,0. Порушені міотоми мали шанси на покращення 78,0; порушені дерматоми мали шанси на покращення 20,7. Нарешті, суб’єктивні повідомлення про біль покращилися на −4,4 бала за візуальною шкалою болю. Біль зменшився однаково в кожній категорії хронічності болю при БНЧС (рисунок 1). У сукупності це демонструє, що різноманітна група пацієнтів із болем у нижній частині спини — за діагнозом, хронічністю стану, статтю та віком — зазнала покращення від лікування NSSD щодо ADL, суб’єктивного болю та змінених рефлексів, міотомів і дерматомів за медіани 20 сеансів лікування NSSD. Нашу гіпотезу про те, що NSSD продемонструє покращення БНЧС щодо ADL, неврологічних рефлексів, міотомів, дерматомів і зниження інтенсивності болю, підтверджено. Отже, для тих, чиї ADL порушені через БНЧС, NSSD може запропонувати консервативний підхід до лікування, оскільки вона продемонструвала високі шанси на покращення за різними результатами ADL порівняно з тими, у кого ADL не були порушені.

Порівняно з попередніми ретроспективними дослідженнями з механічною NSSD (а не ручною чи аутотракцією) початковий біль за шкалою від 0 до 10 у нашій когорті (6,9) був подібним до раніше повідомлених значень 6,1 і 6,3.^22,23 Так само зменшення болю в нашій когорті (−4,4) було подібним до раніше повідомленого (−4,6 і −5,2).^22,23 Ці попередні ретроспективні аналізи NSSD повідомляли про результати у 30 і 94 пацієнтів.^22,23 Цей поточний аналіз, за подібного підходу, розширив аналіз майже в 3–10 разів і надає додаткові суттєві докази щодо різних результатів лікування NSSD.

Зіткнувшись із виснажливим БНЧС, особливо хронічним БНЧС, пацієнт шукатиме рішень, які дадуть йому змогу повернутися до звичайної діяльності з мінімальним болем.¹ За нинішніх неоднозначностей і відсутності чіткого систематичного підходу до допомоги при БНЧС,¹⁸ багато пацієнтів із БНЧС можуть ненавмисно оминати неінвазивні або консервативні терапевтичні підходи, які можуть полегшити біль — такі як NSSD — за частку вартості інших підходів (імовірно, 10–20%). Крім того, консервативне втручання як перший підхід до лікування БНЧС може допомогти уникнути дорогих операцій (середня вартість 22 890 ± 6 323 дол.²⁴; до 110 000 дол.¹⁶) або фармацевтичних препаратів, що потенційно викликають залежність і можуть не давати кращих результатів.¹

Сучасні варіанти лікування першої лінії при випинанні, протрузії або грижі МХД, дегенеративному захворюванні дисків, задньому фасетковому синдромі та ішіасі найчастіше охоплюють ін’єкції кортикостероїдів, нестероїдні протизапальні засоби, опіоїди та міорелаксанти.²⁵ Нещодавно опублікований звіт про рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження опіоїдної аналгезії при гострому БНЧС встановив, що опіоїди не слід рекомендувати, оскільки через 6 тижнів немає різниці у вираженості болю порівняно з плацебо і немає подальшої різниці щодо болю через 1 рік.²⁶ Jones та співавт. наполегливо рекомендують змінити часте застосування опіоїдів при кістково-м’язових станах.²⁶ Фармакотерапевтичні засоби, хоча й ефективні для зменшення болю в короткостроковій перспективі, можуть мати шкідливі довгострокові наслідки, небажані побічні ефекти і через 6 місяців не дають кращих результатів, ніж консервативне лікування.¹⁴

Хоча NSSD може не бути правильним рішенням для всіх пацієнтів, вони повинні бути обізнані з варіантами лікування БНЧС та їхніми результатами, про які повідомлялося. Що стосується хірургічного лікування БНЧС, то в середньому через 3,4 року після операції загальна поширеність синдрому невдалої операції на хребті становить 20,6%.⁸ Крім того, наслідки цих невдалих випадків демонструють: БНЧС — у 94%, оніміння — у 69,8%, відчуття холоду — у 43,3% і парестезію — у 35,3%.⁸ Тяжкий БНЧС до операції демонструє відношення шансів 15,2 (7,8–29,7) щодо розвитку синдрому невдалої операції на хребті.⁸ Тривожно, що частота операцій спондилодезу в усьому світі є найвищою в Сполучених Штатах, де вона вп’ятеро вища, ніж у Великій Британії, і вдвічі вища, ніж в інших розвинених країнах (наприклад, в Австралії, Канаді та Фінляндії).²⁷ Частота невдач операцій на хребті залишається незмінною десятиліттями, попри зростання частоти операцій на хребті.²⁸ У період між 1990 і 2000 роками кількість операцій спондилодезу зросла на 220%, попри відсутність чіткого показання та відсутність продемонстрованої ефективності.²⁷ Із цієї збільшеної кількості операцій на хребті — серед тих, хто переніс одну операцію на спині, — лише 30% отримали адекватне полегшення болю, а до 70% перенесли повторні операції.²⁹ Навіть якщо декомпресивні операції на хребті (деякі зі спондилодезом) зменшили біль, довгострокові дегенеративні зміни виявляються в 90% пацієнтів, із втратою висоти диска (89%), артритом фасеткових суглобів (89%), змінами типу Modic у суміжному сегменті (83%), змінами замикальних пластинок (57%), і 97% повідомляють про біль протягом останніх 12 місяців.³⁰ Очевидно, що навіть з удосконаленням хірургічного інструментарію та впровадженням мінімально інвазивних процедур хірургічне втручання при хронічному БНЧС може застосовуватися значно надмірно, коли неінвазивні та більш консервативні підходи не було застосовано спершу. Як не дивно, найкращі результати хірургії хребта (щодо болю та функції) спостерігаються в географічних регіонах із найнижчою частотою хірургічних втручань.³¹

З огляду на повсюдну захворюваність на БНЧС та його вплив на ADL і якість життя існує потреба в терапевтичних підходах, які краще впоруються з тягарем складного захворювання хребта. Окрім успіхів, які маніпуляційні методи терапії (наприклад, хіропрактика, остеопатія) та фізіотерапія продемонстрували в полегшенні БНЧС,^32,33 тяжчий БНЧС, що походить від ушкоджених або дегенеративних МХД, фасеткового синдрому чи ішіасу, може потребувати додаткових втручань, таких як NSSD.³⁴ Фактично, багато фахівців-практиків можуть не знати, як і чи варто лікувати грижу диска; а маніпуляція на хребті може бути не ідеальним лікуванням.

Що стосується солдатів дійсної служби або ветеранів, то вони несуть основний тягар хронічних больових станів із частотою, удвічі вищою, ніж у цивільного населення.¹⁰ Ветерани з більшою ймовірністю мають БНЧС (32,8%) і відчувають біль у молодшому віці порівняно з особами, які не є ветеранами.¹⁰ Отже, результати цього дослідження є актуальними для збройних сил, оскільки результати щодо зменшення болю при БНЧС, покращення неврологічної функції та відновлення ADL були б життєво важливими для забезпечення боєготовності. Крім того, ці результати при БНЧС доступні за частку вартості операцій на нижній частині спини, які можуть впливати як на найближчий, так і на довгостроковий стан здоров’я та боєготовність збройних сил США через тривале відновлення або невдалі операції.^13,35 Хоча середній вік у цьому дослідженні вищий, ніж у більшості солдатів дійсної служби, середній ІМТ подібний до ІМТ військовослужбовців дійсної служби,³⁶ і дані є валідними для ветеранів. Оскільки ветерани та солдати дійсної служби часто мають супутні захворювання при хронічному БНЧС (наприклад, черепно-мозкову травму, посттравматичний стресовий розлад, депресію, тривожність, розлад, пов’язаний із вживанням психоактивних речовин, і розлади сну),¹³ ці супутні захворювання можуть ускладнювати як переживання хронічного болю пацієнтами, так і підходи медичних фахівців до лікування.¹³ Отже, існує потреба в подальших дослідженнях NSSD із вивченням і документуванням цих супутніх захворювань.

Це дослідження може бути схильним до упередженості відбору, оскільки існує можливість, що дослідникам було передано та включено в дослідження лише ті випадки, які були найуспішнішими. Однак наші результати дуже схожі на результати інших опублікованих досліджень.^22,23 Ще одним обмеженням є те, що не було контрольної групи, через що важко визначити, чи могла користь від NSSD бути зумовлена ефектом плацебо. Однак, з огляду на те, що більшість включених пацієнтів мали хронічний БНЧС (≥6 місяців), цей ефект малоймовірний, оскільки більшість пацієнтів, імовірно, уже раніше випробували численні терапевтичні засоби. Окрім NSSD, деякі пацієнти могли отримувати інші супутні методи лікування (наприклад, маніпуляції на хребті, електростимуляцію, тепло, лід, фізіотерапію), тож результати можуть не демонструвати безпосередньо виключно терапевтичний ефект NSSD. Крім того, аналізи не було скориговано на змішувальні змінні, такі як вік, стать або статус щодо супутніх захворювань, які можуть додатково впливати на ці результати. Для подальшого формування доказової бази щодо NSSD майбутня робота могла б охоплювати контрольне опитування 267 включених пацієнтів, щоб визначити довгострокову успішність їхнього лікування NSSD, а також подальші аналізи підгруп щодо статевих відмінностей унаслідок групових відмінностей у зрості та масі, які є важливими чинниками в лікуванні NSSD. Крім того, слід провести більше рандомізованих клінічних досліджень NSSD.

Це дослідження демонструє виражений ефект NSSD, яку проводили з медіаною 20 процедур NSSD, на БНЧС і якість життя. Спостерігалися високі шанси покращення як за об’єктивними, так і за суб’єктивними результатами; зокрема, серед тих, у кого були порушення, відбулося покращення за всіма ADL (40–79,8%), рефлексами (60,9%), міотомами (74,8%), дерматомами (77,6%) і зменшення болю (90,5%). Ці показники при консервативному лікуванні поширених діагнозів БНЧС (уражень поперекових МХД, радикулопатії, мієлопатії, спондильозу та ішіасу) демонструють переконливі докази на користь застосування NSSD як підходу до лікування першої лінії перед розглядом інших довгострокових терапевтичних засобів, таких як ін’єкції, дискектомії та спондилодези.

Автори хотіли б висловити вдячність таким клінічним практикам за надання знеособлених записів пацієнтів для включення в це наукове дослідження: Advanced Rehabilitation & Medical, Advanced Spine & Sports Care, Cary Disc Center, Deland Chiropractic, Hospital San Angel Inn Universidad, Life University, Spine & Sport Rehabilitation Institute, Wakeman Chiropractic і Well Health & Chiropractic.

Додаткові матеріали доступні в онлайн-версії Military Medicine.

Автори висловлюють вдячність за фінансування від Florida High-Tech Corridor (FHT 23-01) у партнерстві з Excite Medical (N.D.S.). Додаткове фінансування надали National Board of Chiropractic Examiners (S.S.) і Florida Department of State Center for Neuromusculoskeletal Research (N.D.S.).

Ця стаття виходить у складі додатка «Proceedings of the 2024 Military Health System Research Symposium», спонсором якого є помічник міністра оборони з питань охорони здоров’я.

Не заявлено.

Дані цього дослідження доступні за обґрунтованим запитом до автора для листування.

University of South Florida, STUDY004354

Автори підтверджують такий внесок у рукопис: концепція та дизайн дослідження (N.D.S.); збір даних (S.S., G.A.M., N.D.S.); аналіз та інтерпретація результатів (S.S., L.L., G.A.M., N.D.S.); підготовка чернетки рукопису (S.S., N.D.S.). Усі автори переглянули результати та схвалили остаточну версію рукопису.

Не застосовується.

1. Lezin N, Watkins-Castillo S The Hidden Impact of Musculoskeletal Disorders on Americans. 2018. Accessed November 18, 2024. https://www.boneandjointburden.org/
2. Kuris EO. Lumbar spine conditions. In: Eltorai A, Eberson C, Daniels A, eds. Essential orthopedic review. Cham: Springer International Publishing; 2018:235–7. 10.1007/978-3-319-78387-1_105
3. Clark S, Horton R. Low back pain: a major global challenge. Lancet. 2018;391(10137):2302. 10.1016/S0140-6736(18)30725-6
4. Murray CJL, Abraham J, Ali MK, et al. The State of US health, 1990-2010: burden of diseases, injuries, and risk factors. JAMA. 2013;310(6):591–608. 10.1001/jama.2013.13805
5. Grabovac I, Dorner TE. Association between low back pain and various everyday performances: activities of daily living, ability to work and sexual function. Wien Klin Wochenschr. 2019;131(21-22):541–9. 10.1007/s00508-019-01542-7
6. Knox J, Orchowski J, Scher DL, et al. The incidence of low back pain in active duty United States military service members. Spine. 2011;36(18):1492–500. 10.1097/BRS.0b013e3181f40ddd
7. Ferreira ML, de Luca K, Haile LM, et al. Global, regional, and national burden of low back pain, 1990–2020, its attributable risk factors, and projections to 2050: a systematic analysis of the Global Burden of Disease Study 2021. Lancet Rheumatol. 2023;5(6):e316–29. 10.1016/S2665-9913(23)00098-X
8. Inoue S, Kamiya M, Nishihara M, et al. Prevalence, characteristics, and burden of failed back surgery syndrome: the influence of various residual symptoms on patient satisfaction and quality of life as assessed by a nationwide Internet survey in Japan. J Pain Res. 2017;10: 811. 10.2147/JPR.S129295
9. El-Tallawy SN, Nalamasu R, Salem GI, et al. Management of musculoskeletal pain: an update with emphasis on chronic musculoskeletal pain. Pain Ther. 2021;10(1):181. 10.1007/S40122-021-00235-2
10. Nahin RL. Severe pain in veterans: the effect of age and sex, and comparisons with the general population. J Pain. 2017;18(3):247–54. 10.1016/j.jpain.2016.10.021
11. Cohen BS, Pacheco BM, Foulis SA, et al. Surveyed reasons for not seeking medical care regarding musculoskeletal injury symptoms in US army trainees. Mil Med. 2019;184(5-6):e431–9. 10.1093/milmed/usy414
12. Molloy JM, Pendergrass TL, Lee IE, et al. Musculoskeletal injuries and United States Army readiness Part I: overview of injuries and their strategic impact. Mil Med. 2020;185(9-10):E1461–7. 10.1093/milmed/usaa027
13. Sherry TB, Roth CP, Bhandarkar M, Hepner KA. Chronic Pain among Service Members: Using Administrative Data to Strengthen Research and Quality Improvement. 2021.
14. Maher C, Underwood M, Buchbinder R. Non-specific low back pain. Lancet. 2017;389(10070):736–47. 10.1016/S0140-6736(16)30970-9
15. Carassiti M, Pascarella G, Strumia A, et al. Epidural steroid injections for low back pain: a narrative review. Int J Environ Res Public Health. 2022;19(1):231. 10.3390/ijerph19010231
16. Roth AR, Lazris A, Haskell H, James J. Overuse of interventional procedures for low back pain. Am Family Phys. 2022;105(6):667–70.
17. Atkinson L, Zacest A. Surgical management of low back pain. Med J Aust. 2016;204(8):299–300. 10.5694/mja16.00038
18. Willems P, De Bie R, Öner C, Castelein R, De Kleuver M. Clinical decision making in spinal fusion for chronic low back pain. Results of a nationwide survey among spine surgeons. BMJ Open. 2011;1(2):e000391. 10.1136/BMJOPEN-2011-000391
19. Evans L, O’Donohoe T, Morokoff A, Drummond K. The role of spinal surgery in the treatment of low back pain. Med J Aust. 2023;218(1):40–5. 10.5694/mja2.51788
20. Alrwaily M, Almutiri M, Schneider M. Assessment of variability in traction interventions for patients with low back pain: a systematic review. Chiropr Man Therap. 2018;26(1):1–11. 10.1186/s12998-018-0205-z
21. Tadano S, Tanabe H, Arai S, et al. Lumbar mechanical traction: a biomechanical assessment of change at the lumbar spine. BMC Musculoskelet Disord. 2019;20(1):1–12. 10.1186/s12891-019-2545-9
22. Apfel CC, Cakmakkaya OS, Martin W, et al. Restoration of disk height through non-surgical spinal decompression is associated with decreased discogenic low back pain: a retrospective cohort study. BMC Musculoskelet Disord. 2010;11:155. 10.1186/1471-2474-11-155
23. Macario A, Richmond C, Auster M, Pergolizzi JV. Treatment of 94 outpatients with chronic discogenic low back pain with the DRX9000: a retrospective chart review. Pain Pract. 2008;8(1):11–7. 10.1111/j.1533-2500.2007.00167.x
24. Knezevic NN, Mandalia S, Raasch J, Knezevic I, Candido KD. Treatment of chronic low back pain – new approaches on the horizon. J Pain Res. 2017;10(10):1111–23. 10.2147/JPR.S132769
25. Jones CMP, Day RO, Koes BW, et al. Opioid analgesia for acute low back pain and neck pain (the OPAL trial): a randomised placebo-controlled trial. Lancet. 2023;402(10398):304–12. 10.1016/s0140-6736(23)00404-x
26. Wern CC, Peng P. Failed back surgery syndrome. Pain Med. 2011;12(4):577–606. 10.1111/j.1526-4637.2011.01089.x
27. Deyo RA, Mirza SK, Turner JA, Martin BI. Overtreating chronic back pain: time to back off? J Am Board Fam Med. 2009;22(1):62–8. 10.3122/jabfm.2009.01.080102
28. Thomson S, Jacques L. Demographic characteristics of patients with severe neuropathic pain secondary to failed back surgery syndrome. Pain Pract. 2009;9(3):206–15. 10.1111/j.1533-2500.2009.00276.x
29. Mariconda M, Galasso O, Attingenti P, Federico G, Milano C. Frequency and clinical meaning of long-term degenerative changes after lumbar discectomy visualized on imaging tests. Eur Spine J. 2010;19(1):136–43. 10.1007/s00586-009-1201-8
30. Keller RB, Atlas SJ, Soule DN, Singer DE, Deyo RA. Relationship between rates and outcomes of operative treatment for lumbar disc herniation and spinal stenosis. J Bone Joint Surg. 1999;81(6):752–62. 10.2106/00004623-199906000-00002
31. Coulter ID, Crawford C, Hurwitz EL, et al. Manipulation and mobilization for treating chronic low back pain: a systematic review and meta-analysis. Spine J. 2018;18(5):866–79. 10.1016/J.SPINEE.2018.01.013
32. Goertz CM, Long CR, Vining RD, et al. Effect of usual medical care plus chiropractic care vs usual medical care alone on pain and disability among us service members with low back pain: a comparative effectiveness clinical trial. JAMA Netw Open. 2018;1(1):e180105. 10.1001/jamanetworkopen.2018.0105
33. Choi J, Lee S, Hwangbo G. Influences of spinal decompression therapy and general traction therapy on the pain, disability, and straight leg raising of patients with intervertebral disc herniation. J Phys Ther Sci. 2015;27(2):481–3. 10.1589/jpts.27.481
34. Larson MJ, Adams RS, Ritter GA, et al. Associations of early treatments for low-back pain with military readiness outcomes. J AlternComplement Med. 2018;24(7):666–76. 10.1089/acm.2017.0290
35. Knapik JJ, Farina EK, Steelman RA, Trone DW, Lieberman HR. The medical burden of obesity and overweight in the US Military: association of BMI with clinically diagnosed medical conditions in United States Military service members. J Nutr. 2023;153(10):2951–67. 10.1016/j.tjnut.2023.08.023
36. Beckerman D, Esparza M, Lee SI, et al. Cost analysis of single-level lumbar fusions. Global Spine J. 2020;10(1):39–46. 10.1177/2192568219853251